З глибоким сумом і невимовним болем у серці Глобинська громада сьогодні схилила голову в скорботі за своїм земляком Олександром Васильовичем Жиляком, військовослужбовцем Збройних Сил України. До рідного краю він повернувся на щиті. Життя молодого чоловіка неочікувано обірвалося напередодні нового 2026 року, відділяючи захисника від 40-річного ювілею лише на кілька днів…

Олександр народився 2 січня 1986 року в селі Устимівка. Тут минули його дитинство і юність, тут він навчався у місцевій школі, формувався як людина. Після школи здобув спеціальності кондитера та сантехніка, заробляв на життя, працюючи в різних сферах – на бурінні свердловин, охоронцем, вантажником, будівельником. Він не цурався жодної роботи, був звичайною людиною з відкритим серцем і сильним характером.

24 вересня 2023 року Олександр був мобілізований до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання в Україні та за кордоном, опанував спеціальність стрільця-кулеметника. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту, гідно й мужньо захищаючи Україну.

У березні 2025 року Захисник зазнав поранення. Після лікування та реабілітації він повернувся до своєї військової частини, ніс службу на посаді стрільця-номер обслуги механізованого батальйону, мав військове звання солдата.

30 грудня 2025 року серце Олександра зупинилося на бойових позиціях поблизу населеного пункту Приморське Запорізької області.

Його життя обірвалося далеко від дому, але назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, побратимів і всієї громади.

Вічна пам’ять і шана Олександру Жиляку!