🕯 Рік болю, який не минає… Рік пам’яті Героя

Минув рік, як перестало битися серце воїна Збройних Сил України, жителя села Волиця-Польова — Едуарда Крюкова.

Влітку 2023 року Едуард без вагань став на захист рідної землі. З цього моменту його життя було підпорядковане служінню країні: важкі бойові будні, небезпечні завдання, постійна загроза — і водночас незламна віра, що правда й справедливість переможуть. Він воював не за нагороди чи славу, а за мирне небо над нашими домівками, за спокій своїх рідних і всієї громади.

На жаль, на передовій Едуард зазнав тяжкого ураження від розриву фосфорної бомби — отримав важкі опіки дихальних шляхів та стравоходу. Почався довгий і виснажливий шлях боротьби за життя: лікарні, численні складні операції, безкінечне лікування, біль і надія, що з кожним днем танула. Хвороба прогресувала.

13 січня 2025 року Едуард помер… У березні йому мало виповнитися лише 26 років…

Сьогодні ми згадуємо не просто дату.
Ми згадуємо ціну цієї війни, біль матері, сльози дружини, погляд дитини, яка ще не розуміє, чому тато не повернеться. Ми згадуємо людину, яка пройшла свій шлях до кінця — гідно, чесно і з любов’ю до України.

🕯 Вічна пам’ять Едуарду Крюкову.
Світла пам’ять Воїну.
Схиляємо голови перед родиною та розділяємо їхній біль.
Пам’ятаємо. І не маємо права забути.