🕯ДО РІЧНИЦІ ЗАГИБЕЛІ ГЕРОЯ ДЕНИСА СИНЯВСЬКОГО

Минає рік відтоді, як війна забрала життя ще одного сина України — Дениса Олександровича Синявського. Час не стирає болю втрати, але він залишає в наших серцях світлу пам’ять про людину, яка жила гідно і загинула як Герой.

Денис Синявський народився 4 серпня 1995 року у місті Тростянець. Тут минули його дитинство і юність, тут він навчався у Тростянецькій загальноосвітній школі № 1. З юних років був відкритим, доброзичливим, щирим. Він легко знаходив спільну мову з людьми, мав багато друзів і завжди був готовий допомогти тим, хто цього потребував.

Після школи він здобув фах у Харківському коледжі залізничного транспорту, а згодом закінчив Харківський університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Був наполегливим, цілеспрямованим і мав чітке відчуття відповідальності — за себе, за близьких, за країну.

Денис Олександрович щиро любив Україну. Тому у 2015 році, не вагаючись, став на її захист і пішов воювати на Донбас. Там, у непростих умовах, загартувався його характер, проявилися мужність і стійкість. За сумлінну службу він був нагороджений нагрудними знаками «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, «За оборону рідної держави», а у 2018 році отримав статус «Учасник АТО».

Повернувшись із зони бойових дій, Денис працював електромеханіком Сумської дистанції електропостачання Південної залізниці. Він будував плани, мріяв, жив повним життям — молодий, сповнений енергії та надій. Та війна знову постукала у двері…

З початком повномасштабного вторгнення росії у 2022 році Денис Синявський знову став до лав Збройних сил України. У війську мав позивний «Хантер», служив сапером групи інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону 91-го окремого Охтирського полку підтримки. Це була важка й небезпечна служба, що вимагала витримки, холодного розуму та великої відваги.

15 січня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Березове Синельниківського району Дніпропетровської області, Денис Олександрович Синявський загинув, мужньо виконуючи свій обов’язок із захисту свободи й незалежності України. Йому було лише 29 років — пів року не вистачило до тридцятиріччя…

Денис Синявський похований на Алеї Слави центрального кладовища по вулиці Пам’яті. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Йому присвоєно звання «Почесний громадянин Тростянецької міської територіальної громади».

Він віддав за Україну найцінніше — своє життя.

І наш обов’язок — пам’ятати ім’я Дениса Синявського.

Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях і в нашій пам’яті.