Звертаюся до колег народних депутатів та окремо — до пана Федієнка, який публічно приписує себе до округу, до якого не має жодного мандатного чи документального відношення.
Нагадую: ви не є мажоритарним депутатом цього округу, не обиралися виборцями цієї території та були обрані до Верховної Ради за партійним списком. Попри це, ви самовільно позиціонуєте себе як «депутат округу» і здійснюєте публічну діяльність, яка зараз вкрай недоречна!

Соціальні мережі сьогодні — це спосіб звʼязку з населенням, а не сцена для лайків та особистого піару.
Особливо для тих, хто входить до Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

Публічне висвітлення деталей роботи критичної інфраструктури, демонстративні «об’їзди», фото й відео з об’єктів, які сьогодні життєво необхідні українцям, — це не контроль і не допомога. Це створення ризиків.

Я нічого не стверджую і не роблю прямих звинувачень. Але коли між публікаціями у соцмережах і ворожими ударами простежується часовий зв’язок — відповідальність за можливі наслідки стає політичною й моральною.
Цього вже достатньо, щоб зупинитися.
У вирішенні проблем не потрібна публічність. Потрібен результат.

Ви — не журналіст і не екскурсовод для детальних оглядів пунктів незламності в умовах енергетичної кризи. Контролюючі органи вам відомі. Працюйте напряму: офіційні звернення, службові канали, закриті наради. Соцмережі — не інструмент управління безпекою.

Сьогодні громади сидять без світла по кілька діб. Людям потрібні рішення, а не видовищні об’їзди.
Ми не напрацьовуємо рейтинги — ми боремося за виживання країни.

Створювати додаткові інформаційні приводи, які можуть обернутися страхом, панікою чи, що найгірше, ударами, — ми не маємо жодного морального права.
Якщо ваш фаховий напрям — зв’язок, тоді пропонуйте конкретні рішення саме в цій сфері.
Або допомагайте — або не заважайте.
Очікую свідомого розуміння, інформаційної тиші та відповідальної поведінки від народного депутата — члена Комітету ВРУ з питань безпеки.