Валентино Григорівно… сьогодні хочеться говорити з Вами не просто словами, а серцем. 💐

Ваш ювілей проходить крізь тишу, в якій живе пам’ять, любов і біль, що не минає. Ви, жінка, якій випало чекати. Дев’ять місяців невідомості, коли кожен день був молитвою, кожна ніч надією. І саме рік тому, у день Вашого народження Василь повернувся додому… Наче востаннє прийшов, щоб обійняти Вас, подякувати за любов і залишитися назавжди поруч у серці, у дітях, у Вашій долі.

Василь Миколайович Калінчик, Захисник України, чоловік, батько. Але для Вас він був і залишається, Вашим Василем. Тією опорою, з якою будували дім, виховували трьох дітей, мріяли й жили. І Ви зуміли зберегти пам’ять про нього, не зламавшись, не втративши людяності.

Ви чудова мама, берегиня пам’яті й жінка, на плечах якої, тиша подвигу й відповідальність за майбутнє. У Ваших очах біль, й сила водночас. У Вашому серці, любов, яка не зникає. Ваші діти щодня бачать у Вас приклад: як жити з пам’яттю, як триматися, як любити навіть тоді, коли серце вчиться жити по-новому.

Нехай Господь дає Вам здоров’я, внутрішній спокій і щоденну підтримку. Нехай поруч завжди будуть люди, які мовчки зрозуміють й тихо підтримають. Нехай у Вашому серці буде місце для світлих спогадів, усмішок дітей і щасливих моментів.

Дякуємо Вам: за любов, за вірність, за материнську силу.✨🤍