#Живі, поки пам’ятаємо

Сьогодні, 17 січня, минає друга річниця від дня загибелі воїна Сергія Зиска.

Народився 19 жовтня 1991 року в селі Вербовець. Зростав у сім’ї хліборобів.

Тихий, спокійний, працьовитий хлопець, який мав так багато планів на життя. Навчався у Вербовецькій школі. Опісля здобуття освіти, відправився за кордон працювати.

Сергій перейняв від батька будівельне ремесло, був опорою та гордістю для своїх батьків.

Важливою рисою характеру Сергія було загострене почуття справедливості. Тому, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, хлопець без вагань повернувся додому — на рідну землю, щоб стати до лав захисників України. Воював мужньо, виконував бойові завдання і щиро вірив у перемогу.

У січні 2024 року батьки отримали страшну звістку — син зник безвісти. Майже два роки вони жили надією, чекали на його повернення.

На жаль, Сергій таки повернувся — але вже на щиті. 17 січня 2024 року загинув поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області.

Вічна та світла пам’ять Герою! Навіки в строю!