Шановні мешканці громади, друзі та читачі.

Я бачу всі ваші коментарі, «поради» й емоційні зауваження на кшталт «треба робити отак». Тому поясню чітко і один раз. Хто хоче зрозуміти — зрозуміє. Хто шукає винних — може не читати далі.

1. Про графіки відключень

Графіки відключень електроенергії формуються не міською владою чи ЦЕКом. Їх складає обленерго відповідно до кількості черг, яку доводить НЕК «Укренерго». У міського голови немає «чарівної кнопки», щоб скасувати чи пом’якшити ці графіки — і ніколи не було.

2. Чому взагалі запроваджені відключення

Через масовані обстріли, які знищили частину генерації. Дніпропетровщина була і залишається однією з цілей ворога. Енергосистема України — єдина, і дефіцит в одному регіоні б’є по всій країні. Тому замість порівнянь «а в інших не так» — згадайте, під якими ударами була і є наша область, і подякуйте тим, хто тримає тепло, воду і світло хоча б за графіком.

І ще один принциповий момент, про який не можна мовчати. Жодна система життєзабезпечення країни не працює без ресурсів. Робота котелень, насосних станцій, ремонт мереж, закупівля пального й матеріалів напряму залежать від своєчасної оплати комунальних послуг. Тому сплата за спожиті послуги – це не «формальність», а реальний внесок кожного у стабільність держави в умовах війни.

3. Про “нерівномірні” відключення

Навантаження на підстанції різне. Будинки споживають по-різному. Це фізика і техніка, а не чиясь змова. Якщо цього не розумієте — повертайтесь до пункту 2.

4. Про цифрове телебачення

Радіотелевізійна станція (РТС) не належить місту. Вона у власності Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, і доступ до неї мають виключно їхні спеціалісти.
РТС підключена до двох підстанцій із чергами 2.1 та 4.1. Перемикання автоматичне. Якщо одночасно немає світла за обома чергами — Т2 не працює.

Коментарі на кшталт «ЦЕК міг би підключити окремо» або «віднесіть об’єкт до критичної інфраструктури» — це розмови людей, які не несуть жодної відповідальності та не розуміють процесів. Хочете вирішувати такі питання — беріть на себе відповідні посади, повноваження і юридичну відповідальність. У коментарях це не працює.

5. Про посипку доріг

Посипка в місті здійснюється двома способами: механічним і ручним. Інших варіантів не існує.

Механічний. Працюють три КАМАЗи. Вони посипають основні проїзні дороги, віддалені райони та траси, що ведуть до Жовтих Вод. Тому що саме там — найбільший рух і загроза ДТП.

Ручна посипка — це не магія і не «служба 24/7». Це 12 людей, переважно жінки. Одна котить важку тачку, інша вручну розсипає посипковий матеріал. У мороз, на ожеледиці, по кілька годин поспіль. Чи можуть вони за день посипати все місто? Ні. І ніколи не зможуть. Тому так — непосипані ділянки були, є і будуть.

І тепер — головне. Ці люди працюють за мінімальну заробітну плату і виконують важку фізичну роботу, про яку зручно згадувати лише в коментарях. Вони заслуговують на подяку, а не на знецінення. Тож усім «експертам» і коментаторам раджу просту річ:
вийдіть з дому і посипте хоча б біля свого під’їзду. Тим більше, що використовувати для цього посипковий матеріал, придбаний за бюджетні кошти, який уже знаходиться на вулицях міста та розкладений для забезпечення безперервної роботи комунальників, ніхто не забороняє.

І наостанок: друзі, припинімо виливати злість і негатив у соцмережах. Ворог саме цього і прагне — розхитати нас ізсередини. Так, складно. Складно кожному з нас. Але ми живемо в умовах повномасштабної війни, коли ворог цілеспрямовано намагається нас знищити, позбавити світла, тепла, води й зв’язку.

Ми маємо триматися. Триматися заради тих, хто віддав життя за Україну. Триматися заради тих, хто просто зараз боронить нас на фронті.

Єдність, витримка й спільна робота — це те, що найбільше дратує наших ворогів. І саме тому ми не маємо права здаватися.