24 лютого. 4:40.
Я гортаю новини в Telegram і бачу, як горизонт починає палати.
У цей момент усе стало на свої місця — почалася велика війна.

Рішення стати військовим прийшло не цього ранку.
Ще у 2013-му, під час Революції Гідності. Мені було 15, і коли до Криму зайшли «зелені чоловічки», стало зрозуміло: Україну доведеться захищати. Спочатку думав про медицину, але у 10–11 класах усвідомлення вже було чітким.
Після школи рік працював. Потім — Військова академія в Одесі.

Спеціальність — військова розвідка. «Армійщини» вистачало, але з часом адаптувався. У 2020-му випустився й одразу став командиром розвідувального взводу в 59-й бригаді — її місце дислокації було близьке до рідної Вінниччини. До повномасштабного вторгнення встиг побувати в зоні ООС. Серйозного бойового досвіду не здобув, але різницю між навчанням і реальністю відчув.
24 лютого 2022-го ми були на Херсонщині, неподалік Кримського перешийку.
Того ж дня — мій перший бій.
Ми висунулися у складі бронегрупи. Завдання — район Антонівського мосту.

У складі розвідувальної роти розляглися вздовж дороги з РПГ-22 та влаштували засідку. У потрібний момент відкрили вогонь — ворожу БМП-2 уражено. Десант, що почав спішуватися, був уражений у стрілецькому бою.
Росіяни відкрили вогонь у нашому напрямку. Одна з наших груп відкочувалася до бетонного паркану — там було підприємство. Ворог це швидко «змалював». Ті, хто був під парканом, зникли з поля зору противника. Я, як взводний, розумів: без протитанкових засобів далі лізти немає сенсу. Ми залягли й чекали.

Пам’ятаю, як спостерігали, як вони евакуйовували поранених. Рятували якогось Толика.
Зв’язався з командиром роти — наказ чекати. Пройшла важка година. Підіймаєш голову й бачиш: колона все ще стоїть. Згодом противник почав відходити. А ми побачили, як до нас під’їжджають наші танкісти. Разом з ними перетнули міст.
Пізніше я свідомо обрав батальйон «Шквал».
Був упевнений, що з цими людьми знайду спільну мову. Спочатку не до кінця розумів, як з ними працювати, але швидко побачив — це такі самі люди, як і всі. Багато молоді, патріотично налаштовані, добровольці.
Я бачив підрозділи, де особовий склад доводиться вмовляти на ротацію.

У «Шквалі» такого немає. Якщо побратиму потрібна заміна — вони йдуть і роблять це. Без умов. Бо прийшли сюди добровільно. Вони усвідомлюють, що працюють на найскладніших напрямках і виконують штурмові завдання.
Саме тому я тут.
«24 лютого я спостерігав, як горизонт починає палати»

«Апачі»командир батальйону «Шквал»
59 ОШБр БпС