НЕВИМОВНИЙ БІЛЬ ДЛЯ ВСІХ НАС

Знову тяжкою журбою сповнилися серця жителів Затишанської громади… Сьогодні ми попрощалися із ще одним нашим земляком – 22-річним В`ячеславом Тимуровичем Лаврусем. Ще одне життя згоріло у полум’ї страшної війни.

Кожна звістка про загибель захисника – це невимовний біль для всіх мешканців нашої громади і тяжка втрата для України. Але коли гине молодий хлопець, який ще не пізнав життя, це удар, що рве душу. Це невимовний біль, сум, гіркі сльози…

Зранку затишани зустрічали полеглого воїна «живим коридором», що проліг від в’їзду в селище зі сторони Загір’я до вулиці Шкільної. Дорога майоріла державними прапорами, люди ставали на коліна, віддаючи останню данину шани мужньому односельцю.

Після заупокійного молебню, який здійснив місцевий священик, отець Сергій, всі рушили до кладовища. Незважаючи на мороз та досить пронизливий вітерець, В’ячеслава проводжали досить багато людей, серед яких були побратими, друзі дитинства, однокласники, сусіди, знайомі і зовсім незнайомі. Вже на кладовищі один із військових, який служив разом із нашим загиблим земляком, розповів, що Слава був дуже добрим другом – такі дуже рідко зустрічаються на життєвому шляху. Крім цього, наш Лаврусь був безстрашним воїном – він такі дива виробляв на бойових завданнях, що на таке мало хто здатен. Шкода лише, що доля відвела йому таке коротке життя…

Це важка втрата для великої родини В`ячеслава Тимуровича Лавруся, для всієї нашої громади. Щирі співчуття всім рідним і близьким загиблого. Нехай душа воїна знайде вічний спокій у Царстві Божому. Вічна та світла йому пам’ять…