РІЧНИЦЯ ЗАГИБЕЛІ ГЕРОЯ…НЕ ЗАБУДЕМО…ПАМ’ЯТАЄМО…
Ковальчук Віталій ( Позивний «Нео»).
Народився 06 лютого 1996 року. Зростав у селищі Чоповичі Коростенського району Житомирської області. Закінчив Чоповицьку школу-гімназію, та продовжив навчання у Київському професійному коледжі будівництва і архітектури.
Виховувала Віталія бабуся, яка намагалась огорнути своїх онуків любовʼю та турботою, яку не змогли дати рідні батьки. Віталій був старшим братом, зростав разом з сестрою Вікторією, та братом Олексієм ( загинув під час ворожого обстрілу 05 липня 2024 року поблизу н.п Вугледар на Донеччині). Дитинство Віталія було наповнене нелегкими випробуваннями, отож Віталій не любив говорити про себе, але в його житті було багато моментів, які б варто було запам’ятати. Проходив строкову службу в Прикордонній службі України, після чого працював та проживав у Києві.
Віталій був достатньо компанійським хлопцем, на всі питання завжди мав відповідь і дуже часто любив по-філософськи оцінювати ті чи інші ситуації в житті.
Повтомасштабне вторгнення рф 24 лютого 2022 року розділило багато життів на «до»та «після». Життя Віталія не стало виключенням та зіштовхнуло з низкою нових випробувань. Восени 2023 року Віталій став на захист цілісності та незалежності України та ніс службу в 80-тій окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді. Брав участь в боях на Донеччині( н.п Красногорівка), а згодом на Курщині (рф). Він не боявся, навіть коли ставало важко. Його сили не зникали.
«Віталік мав достатньо непростий характер, цим ми дуже схожі з ним, мали багато розбіжностей, але для мене він був найближчим завжди. Після того як Віталік пішов воювати, він змінився достатньо швидко, будучи в непростих умовах він завжди знаходив слова підтримки, для мене це було дуже цінним. Я пронесу памʼять про брата, наше дитинство, наше становлення як особистостей через роки. Важко усвідомити, що за пів року війна забрала обох братів і що зустрічі з людьми, з якими я росла, в яких попереду мала бути ще ціла епоха життя, тепер можливі лише на кладовищі» – з сумом згадала двоюрідна сестра Анна.

«Віталік був одним з моїх братів, з яким я спілкувалася найбільше. Коли він проживав у Києві, часто проводив зі мною час, тоді я це не цінувала, а тепер готова на все, щоб повернути ці моменти. Після закінчення школи я вирішила піти навчатися на військову, як він говорив мені : «хочу щоб ти вже скоріше випустилась і переломила систему армії ЗСУ». Але так вже не буде….» – з сумом згадує двоюрідна сестра Анастасія.
19 січня 2025 року Ковальчук Віталій – оператор 1 десантно-штурмового взводу 9-ої десантно-штурмової роти 3-го десантно-штурмового батальйону загинув на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора поблизу н.п Черкаське Порічне Суджанського р-ну Курської обл рф. І хоча його життя обірвалося далеко від рідної землі, його ім’я залишиться в серцях тих, хто його любив,і завжди любитиме та памʼятатиме.
Віталію тепер назавжди 28…