#Живі, поки пам’ятаємо

Сьогодні, 19 січня, минає друга річниця від дня загибелі Героя Миколи Мельничука.

Народився 25 грудня 1998 році в м. Збараж, у багатодітній сім’ї.

У 2002 році сім’я переїхала в с. Влащинці, де і проживали. Упродовж 2008-2012 років навчався у Збаразькому ліцеї Тернопільської обласної ради.

Був відповідальним, чесним та працьовитим, а також добрим, щирим та справедливим. Вчителі та вихователі завжди згадують про нього як про «теплий промінчик сонечка», а згодом на фронті він отримав позивний «Сонечко».

24 лютого 2022 року, коли весь народ піднявся на захист суверенних кордонів нашої держави, Микола не зміг залишитись осторонь. Одним із перших пішов боронити Україну. Воював у складі 110-ої окремої механізованої бригади ім. генерала-хорунжого Марка Безрука. Виконував бойові завдання на Донеччині. За мужність та героїзм отримав низку нагород:
– «Славетний Хрест» із рук Валерія Залужного;
– почесну відзнаку (медаль) «За оборону Авдіївки»;
-відзнаку Президента України (медаль) «За оборону України».

За словами побратимів, був майстерним та мужнім воїном, користувався повагою та авторитетом, його енергія та завзятість заряджала та гуртувала колектив. Був щирим, відвертим, доброзичливим, надійним товаришем, завжди намагався у всьому допомогти.

19 січня 2024 року під час виконання службових обов’язків загинув унаслідок штурмових дій, влучання авіаційних бомб, артилерійських та мінометних обстрілів біля населеного пункту Авдіївка Покровського району Донецької області.

Микола віддав своє безціне життя за свободу та незалежність України.

Вічна та світла пам’ять Герою! Навіки в строю!