Сьогодні Волочиська громада проводжала в останню дорогу нашого земляка, Захисника України, сержанта 71-ої єгерської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Дмитра Олександровича Охремова.

8 січня 2026 року його життя обірвалося, залишивши по собі біль, тишу і невимовну порожнечу.

Життєвий шлях Дмитра був непростим, але сповненим гідності. Він народився 8 листопада 1993 року у селі Холодець. У чотири роки залишився без батька. Зростав з мамою і бабусею – жінками, які з ранніх років вчили його любові до рідної землі, поваги до людей і відповідальності за власні вчинки. Саме тоді формувався його характер – спокійний, витриманий, надійний.

Навчався у Купільській школі, згодом після 9 класу вступив до Підволочиського професійного ліцею, де здобув професію автослюсаря. Після строкової служби Дмитро повернувся до мирного життя: працював у групі компаній «VITAGRO», пізніше – охоронцем у санаторії «Райдуга». Він жив просто, чесно, не гнався за гучними словами – мріяв про дім, родину і спокій.

Та життя внесло свої болючі корективи.
У листопаді 2021 року Дмитро втратив маму, а вже 8 березня 2022 року він став воїном Збройних Сил України.

Свою службу Дмитро розпочав у 71-ій єгерській бригаді Десантно-штурмових військ старшим солдатом. З часом дослужився до звання сержанта. Майже чотири роки він захищав Україну на найгарячіших напрямках – Покровському, Харківському. За службу отримав медаль «Ветеран війни». Він не шукав нагород, він просто робив те, що вважав своїм обов’язком.

8 січня 2026 року Лілія стала вдовою. Без батьківської підтримки залишився маленький Денис. А Дмитро Охремов навіки увійшов у безсмертя, ставши ще одним іменем у нашій спільній пам’яті та болю.

Ми пам’ятатимемо Дмитра не лише як воїна, а як людину з великим серцем, люблячого чоловіка і батька.

Висловлюємо щирі співчуття дружині Лілії, сину Денису, брату Сергію, тещі та тестю, кумам, рідним, друзям і побратимам загиблого Захисника.

🙏 Вічна пам’ять Герою.