ЗАГИНУВ НАШ ЗЕМЛЯК ІЗ ЛЕЛЯКІВ ФЕДІР ГУЗЕВАТИЙ
Морозний, наповнений темрявою січень 2026 року приніс нам ще одну чорну звістку. У боях за Батьківщину поклав свою буйну голову наш земляк, мешканець села Леляки, відважний захисник ФЕДІР ГУЗЕВАТИЙ.
Зима ще ніколи не була такою лютою, світ ще ніколи не був такий немилосердний до українців. Морозом сковує душу, і якщо від холоду ще є спасіння, то від гірких звісток ні порятунку, ні розради.
Така гірка звістка прийшла цього разу до родини ГУЗЕВАТИХ. Родина втратила любов і надію, втратила сонячний промінь, який зігрівав все навколо, втратила опору – Батька сімейства Федора Володимировича.
ГУЗЕВАТИЙ Федір Володимирович народився 31 жовтня 1976 року в Охтирці Сумської області. Тут зростав, набирався знань, мудрості й сил. Тут мріяв про подорожі світом. І життя подарувало йому таку можливість, бо згодом став далекобійником, їздив за кордон, бував у різних місцях, старався, щоб родина жила у достатку. Проживав у м. Києві.
У 2011 році, разом з дружиною Аллою, придбали будинок в с. Леляки. Згодом зробили в будинку ремонт, облаштувалися та постійно проживали в селі. Їх дім схожий на оазу затишку і комфорту, бо Федір Володимирович був справжнім господарем, прагнув для родини найкращого. У цьому осередку любові народилася у 2014 році донька Анастасія
Добра і дуже відповідальна людина, справжній професіонал своєї справи, він розумів машину навіть за звуком мотора. І вона везла його дорогами життя до кращої долі. Але у мирне життя увірвалася війна…

У квітні 2024 року був мобілізований Золочівським РТЦК та СП Львівської області. Служив на посаді старшого водія 1 єгерського відділення 2 єгерського взводу 7 єгерської роти 3 єгерського батальйону військової частини А4056 (68-ма окрема єгерська бригада ім. Олекси Довбуша). У війську так само залишався надійним і всесильним водієм, якому було до снаги все. Саме тому про героїзм бійця, який під вогнем ворожих дронів рятував поранених побратимів, вивозив їх з поля бою, зняли свій сюжет журналісти «Єдиних новин». Про своє бойове життя, про подвиг, він розповідав так просто, ніби це була рядова поїздка. Здавалося він був захищений від куль, як і легендарний опришок Олекса Довбуш, у бригаді імені якого служив.
Але 28 березня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Зелене Покровського району Донецької області Федір ГУЗЕВАТИЙ загинув. Йому було 49 років. Тривалий час достеменних відомостей про загибель не було, він вважався зниклим безвісти, а родина сподівалась на диво…
Дива не сталося… Воїна було ідентифіковано за результатами ДНК 14 січня 2026 року.
Погасло ще одне сонце для родини, рідних, а на небі засвітилася ще одна яскрава зоря, бо до Небесного Війська приєднався вірний його воїн Федір ГУЗЕВАТИЙ.
У неймовірному горі дружина та донька Героя, сумом розливається звістка по рідному селу, немає слів втіхи родині.

«Не владний час, події й роки над нашою пам’яттю, немає прощення ворогу, цвітом нашого народу встелено нашу боротьбу за незалежність. У горі ми разом з родиною загиблого, у поклоні та співчутті рідним. Нас не зламати, ми просто не маємо права здаватись, коли за нашу волю заплачено таку криваву страшну ціну», – зазначила голова Студениківської громади Марія Лях.
Про дату та час прощання повідомимо додатково.
Світла пам’ять Герою. Щирі співчуття рідним і близьким.