ДО ДНЯ СОБОРНОСТІ ВШАНУВАЛИ ГЕРОЇВ
Щороку 22 січня в Україні відзначають День Соборності. Саме цього дня 1919 року на Софійському майдані в Києві було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.
“Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”, — йшлося у зачитаному на зборах “Універсалі соборності”.
«Ця подія є основоположною для українського державотворення, вона символ єдності і неподільності Української Держави. І сьогодні більше ніж будь-коли, ця єдність є основою нашої стійкості, основою майбутньої Перемоги.
Заради цієї соборності поклали свої голови наші великі українці, заради цього у промерзлих окопах стоять воїни, щоб захистити саме право на існування України.
Нині Соборність не лише пам’ять про минуле, але і наша сподвижницька згуртована спільна праця та взаємодії у сучасній Україні, коли ми, представники різних регіонів, працюємо разом та створюємо важливі й знакові проєкти. Саме тому на Алеї Героїв, святому для нас місці, поруч з нами представники Нижньодуванської та Красноріченської селищної військової адміністрації. Наші земляки, громади яких сьогодні перебувають в окупації ворога пліч-о-пліч з нами. Маємо надію, що наша співпраця приведе до реалізації наших планів і у Студениківській громаді з’явиться цілий мікрорайон наших побратимів.
Сьогодні ми дякуємо за наше право тут зібратися у цей величний день тим, хто бореться за велику неподільну Україну, хто віддав своє життя заради цього. Низький уклін родинам загиблих Героїв. Слава Україні!», – зазначила голова Студениківської громади Марія Лях у зверненні до присутніх. Зі словами підтримки виступили також гості
На Алеї Героїв яскраво від синьо-жовтих прапорів, в урочистій тиші звучить Гімн, під хвилину пам’яті зачитують імена загиблих земляків. Ще одну пам’ятну світлину відкриває дружина загиблого бійця Андрія Дороша із села Пристроми.
«Є біль, який неможливо виміряти словами. Є любов, яка не закінчується навіть тоді, коли життя обривається. Сьогодні право відкрити портрет нашого героя, янгола безсмертя Андрія Дороша, ми передаємо людині, яка знала його не з розповідей, яка ділила з ним життя, мрії і кожен день. Право відкрити портрет надається його дружині — Ользі Дмитрівні», – звучать слова ведучої свята Анни Сабадахи.
АНДРІЙ ДОРОШ народився в селі Скаржинці Вінницької області першого березня 1989 року. Згодом родина переїхала до села Мусіївка, де минули його дитячі та юнацькі роки. Тут він навчався, працював і будував плани на майбутнє. Якийсь час працював на будівництві в столиці.
Андрій був надзвичайно працьовитим і дбайливим сином. Він завжди допомагав батькам і охоче брався за будь-яку роботу. Своєю добротою та щирістю підтримував не лише рідних, а й усіх, хто цього потребував. АНДРІЙ мав золоті руки та багато захоплень – ремонтував автомобілі, мріяв про власне авто, захоплювався спортом і з особливою любов’ю ставився до коней.
У червні 2024 року став до лав Збройних сил України, щоб захистити свою родину та рідну землю від ненажерливого ворога. 25 вересня 2024 року під час штурмових дій російських військ біля населеного пункту Водяне Волноваського району на Донеччині солдат спеціалізованої стрілецької роти військової частини А2167 АНДРІЙ ДОРОШ героїчно загинув. Боєць до останнього залишався вірним військовій присязі та мужньо виконував бойове завдання до кінця виконавши військовий обов’язок. Протягом року він вважався зниклим безвісти, але результати ідентифікації поставили крапку в болісному очікуванні, підтвердивши загибель Героя. Похований Герої на Житомирщині.
Вшанували пам’ять всіх Героїв покладанням квітів.
Пам’ять про Героїв — це не лише спогад про минуле. Вона живе в кожному нашому дні, в кожному вчинку, в кожній думці про рідну землю.
Це наша відповідальність сьогодні — залишатися людьми, підтримувати одне одного і берегти те, за що вони віддали життя – єдину, непоборну соборну Україну!
Завершився захід символічним ланцюгом єдності, у якому за руки взялися представники трьох громад, ще раз ствердивши, що Україна неподільна!