Шановна жителі Вільшанської громади!!!
Сьогодні наше небесне воїнство поповнилося ще одним Воїном, нашим земляком, уродженцем селища Вільшани Цибенком Романом Анатолійовичем. Сьогодні ще над одним цвинтарем нашого селища замайорів жовто – блакитний прапор.
Відсьогодні, кожен із нас, коли бачить цей жовто – блакитній стяг, повинен пам’ятати що наш Герой поклав своє життя на вівтар нашої свободи, незалежності та мирного майбутнього.
Переможинці, Селище, Журавка, і рідна Вільшана… Сотні людей цього зимового морозного дня зустрічали нашого Героя, коли він востаннє повертався до рідної домівки. Зустрічали для того щоб віддати шану та провести в останню путь.
Цибенко Роман Анатолійович народився 15 травня 1983 року в сім’ї простих робітників Надії Анатоліївни та Анатолія Федоровича Цибенків в селищі Вільшана, де й пройшло все його дитинство та юність. Відвідував дитячий садочок, навчався у Вільшанській восьмирічній школі. Вчителі згадують Романа, як старанного та добродушного учня, однокласники – як вірного та надійного товариша. Після закінчення школи наш Герой вступив до Шевченківського сільськогосподарського коледжу. Потім був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил, де з честю виконував свій військовий обов’язок з 2002 по 2004 рік. Рано з життя пішла мама Героя, Надія Анатоліївна. Тож йому довелося нести відповідальність і за себе, і за тата. Після демобілізації була праця на різних роботах, працював будівельником, був за кордоном. Але душа просилася назад до України, до своєї Батьківщини. Після повернення доля закинула нашого Захисника до столиці, до м. Київ. Там він став Романом Анатолійовичем, поважною людиною, начальником дільниці на водоканалі м. Київ.
Там же зустрів своє кохання, чарівну дівчину Світлану, яка й стала його дружиною. З’явилася і красива донечка Ліза. Здавалося все життя було попереду. Будувалися плани, плекалися надії. Але все обірвала війна…
У березні 2023 року Роман Анатолійович Цибенко був мобілізований до лав Збройних Сил України, за першим покликом ставши на захист Батьківщини. Службу проходив у званні молодшого сержанта на посаді старшого кулеметника 1 відділення 3 стрілецького взводу стрілецької роти батальйону бойового забезпечення полку імені князя Святослава Ярославовича Національної гвардії України. Роман був вмілим солдатом та відважним Воїном і з честю до останнього виконував свій військовий обов’язок та був вірним військовій присязі. Загинув наш Земляк 18 січня 2026 року в районі населеного пункту Селище Сновської громади Корюківського Чернігівської області внаслідок удару БПЛА по пункту тимчасової дислокації.
І ось, сьогодні, наш Захисник «на щиті» повернуся до рідної домівки. Повернувся для того щоб його на порозі батьківської оселі востаннє зустрів тато, з яким він розмовляв ще вранці того трагічного дня, ділився планами, підтримував, заспокоював. Повернувся для того, щоб його востаннє обійняли дружина, донька, сестра, близькі, друзі та знайомі. Повернувся для того, щоб ми вшанували його та провели в останню путь…
У нашого Героя залишилися тато Анатолій Федорович, дружина Світлана, донька Ліза. Від усієї громади висловлюємо їм найщиріші співчуття та розділяємо Ваш біль…
Знову сльози, горе та розпач. Цю неймовірну біль, що розриває душу і серце неможливо втамувати нічим. Пам’ятаймо, наш Герой захищав не тільки своїх сім’ю, він захищав Батьківщину та кожного з нас. Кожен загиблий Воїн – це болючий шрам для всіх нас, для всієї нашої громади. Трагедія родин загиблих воїнів – це спільна наша трагедія.
Захиснику, спочивай з миром…
Вічна слава та пам’ять Герою, відважному Воїну, Цибенку Роману Анатолійовичу, який тепер з небес охоронятиме наш мир та спокій!!!

P.S. Дякуємо всім, хто цього холодного зимового дня полишив усі свої справи і прийшов для того щоб зустріти нашого Героя, провести його в останню путь та підтримати рідних.
Дякуємо всім за організацію живого коридору. Жителям сіл Переможинці, Селище, Журавка та селища Вільшана. Працівникам Вільшанського ОЗЗСО 1-3 ст., дитячого садочка «Ромашка», Вільшанського ЦДК, Вільшанської школи – інтернату, Вільшанського РТП.
Дякуємо ПП Кожушко З.В. за організацію поминального обіду.
Працівникам благоустрою в/к Вільшанської с/р.
Парафії Покрови Пресвятої Богородиці та особисто отцю В’ячеславу.
Побратимам Романа, які приїхали для того щоб востаннє віддати йому честь…
Та всім, всім, всім, кому не байдужа пам’ять про наших Захисників.