Світло не зникає саме по собі.

Тепло не вимикається «з чиєїсь примхи».

І жорсткі графіки – не наш вибір, а наслідок війни.

Ворог цілить по енергетиці, бо знає: без світла, води й тепла важче триматися. Знищує обладнання, б’є по підстанціям знову і знову… А ми знову і знову виїжджаємо на відновлення. За кожною ввімкненою лампочкою – професіонали, які працюють на межі можливого. Під обстрілами, без сну, у холоді. В постійній напрузі – як фізичній, так і суто людській.

Енергетики сьогодні тримають систему буквально руками! Можливо, хтось скаже, що ми робимо свою роботу неідеально… Може, й так. Але ми робимо все можливе, аби енергосистема вистояла і жила далі.

Так само як хірург ріже не тому, що хоче завдати болю, а тому, що це єдиний шанс врятувати життя, енергетики сьогодні змушені ухвалювати складні непопулярні рішення – щоби енергосистема вистояла.

Іноді, щоби «пацієнт» вижив, доводиться робити боляче.

А після роботи ми повертаємося додому, де так само, як і у всіх, може не бути світла, тепла та води.

Всі ми по один бік у цій війні. Просимо про одне — розуміння.

І віру в те, що світлу обов’язково бути!

Бо ми за нього боремося щодня!