Олександр Охапкін: історії незабутніх Майстрів.

Олександрія багата на талановитих людей. Свою унікальність вони виражають різними видами творчості, досягненнями та вчинками. За цей хист люди називають їх майстрами і майстринями. Усі вони обрали Олександрію місцем своєї сили, натхнення і життя.

Продовжуємо знайомства з цими людьми в серії статей «Непересічні таланти: Історії незабутніх Майстрів».

Попередня історія була присвячена подружжю Гречаних – майстрам, які виростили «Мрію» – маленький дендрологічний парк у селищі Олександрійське (деталі – https://olexrada.gov.ua/prestsentr/news/podruzhzhya-grechanyh-majstry-yaki-vyrostyly-mriyu.html)

Нині наша історія про Олександра Охапкіна – українського живописця, який багато працює в незвичній галузі іконопису та «хатньої ікони», заслуженого художника України, роботи якого виставлені в різних куточках світу, та врешті-решт олександрійця, який живе і творить у маленькому містечку центральної частини України.

– Присвятити себе мистецтву – неможливо. Це така царина, якою просто живуть. Скільки пам’ятаю себе, років із п’яти, стільки мріяв бути художником і намагався малювати, – розповідає Олександр Охапкін.

Професійно почав творити із 15-ти років і майже півстоліття вже не зраджує цьому покликанню. Поряд з цим вчителює в Олександрійській художній школі та навчає учнів живопису.

Писати ікони почав дуже рано і вважає, що якимсь чином вийшло так, що не він малював святі образи, життя підвело до цього сакрального жанру.

– Ще на першому курсі навчання в Дніпропетровському художньому училищі, – пригадує Олександр Охапкін, – відчуття було, що в мене нічого не виходить, не можу відчути живопис, все не так. І тут мені замовили вперше намалювати копію ікони. Це стала однією з найкращих моїх робіт того часу. Диво, адже до цього нічого не творилося.

Через образи святих художник намагався зробити людей кращими, тому іконопис став одним із найближчих напрямків. Його ікони прикрашають Церкву святого Володимира в Парижі та Собор святого Юра у Львові. Київську церкву Святого Миколая на Аскольдовій могилі, церкви Олександрії та Кропивницького, Церкви Покрови Пресвятої Богородиці у Національному музеї народної архітектури та побуту України.

На переконання Олександра Охапкіна художник має проявити себе не лише малюванням, але й передати свої знання молодому поколінню.

– Я хотів дати дітям більше, розповісти так, щоб їм це допомогло – пояснює свій вибір митець. – Тому за мету поставив собі так, щоб викладати так, як я би хотів, щоб викладали мені. І буває, мої випускники говорять, що на вашій базі знань працюємо все життя. І це найбільша дяка, яка мене тішить.

Як розповідає Олександр Охапкін, художник має розбиратися у всьому – бути хіміком, фізиком, математиком. Наприклад, коли працював над маркою на медичну тематику, то мав розумітися: що таке медик на фронті, і що таке лікар в тилу, які особливості венозної і капілярної крові та інші тонкощі роботи. Якщо цього не знати, то треба вивчати і передати образ так, щоб людина, коли побачила картину сказала: «Так, я вірю». Тобто митець – це не лише лірика чи емоція, це і прагматизм та логіка. Баланс між раціо та емоціо.

– Якщо є бажання стати художником, то ти повинен не тільки гарно малювати, а привнести щось нове, проаналізувати витвори мистецтва, знайти ту нішу, яку вибрав Господь, і працювати в ній життя. Якщо є нахил працювати щодня по 10-15 годин, значить ти можеш реалізувати себе в мистецтві, – говорить митець.

Картини художника презентували на багатьох виставках в Україні і за кордоном. Вони зберігаються у фондах Спілки художників України, приватних збірках Німеччини, Франції, США, Канади, Польщі, Італії та інших країн.

В Олександрії роботи художника, виконані у співдружності з Степаном Ніколенком, можна побачити в Центральноукраїнському науковому ліцеї-інтернаті (колишня жіноча гімназія), юнацькій бібліотеці, педагогічному коледжі імені Сухомлинського, Храмі Святителя Миколи Чудотворця, що біля міської ради, у храмі Святої Покрови, церкві Узорішительниці Анастасії та Федора Пергійського, яка розташована у напрямку Приютівки, Гуманітарному ліцеї, Олександрійському театрі. І це далеко неповний перелік усіх локації, де можна побачити роботи майстра.

Наостанок Олександр Охапкін з посмішкою відповідає на питання «чому залишився в Олександрії?»:

–Тут мене навчали, підтримували, надихали. Живу в Олександрії, – тому що, це моя Батьківщина, – каже митець

Telegram https://t.me/olexrada
Instagram https://instagram.com/olex_rada?igshid=MXJ1dTVyOTd5MnhrcA==
Сайт https://olexrada.gov.ua/