МАКСИМІЛІАН КОЛЬБЕ: ЖЕРТОВНІСТЬ І ЛЮДЯНІСТЬ В ІМ’Я ПОРЯТУНКУ ЖИТТЯ
Максиміліан Марія КОЛЬБЕ (1894–1941) – польський католицький священник і монах францисканець, святий Католицької Церкви. Він став символом відваги та самопожертви в часи Другої світової війни.
З юних літ мав творчі здібності та хист до навчання. Захоплення фізикою і математикою вилилося в креслення різних новаторських конструкцій і навіть нових видів літаків та космічних апаратів. Здобувши сан священика, вірно служив Богу та людям, здійснював місіонерську місію в Японії.
Повернувшись до Польщі, заснував монастир Непокаля́нув поблизу Варшави. Тут була лісопильня, столярня та молочарня, ремонтна майстерня для сільськогосподарської техніки і багатьох інших речей. Ченці вирощували свої власні продукти харчування, мали худобу, займалися бджолярством. Тут також діяв осередок Польського Червоного Хреста.
Після того, як Німеччина напала на Польщу, монастир став притулком для тисяч біженців, поранених, зокрема, для 2000 євреїв, яких Кольбе ховав від нацистів. Під його керівництвом запрацювала нелегальна радіостанція, у передачах якої викривалися звірства німецьких окупантів, засуджувалися злочини нацистського режиму проти людської гідності. Така діяльність не могла довго залишатися непоміченою нацистами і вже в 1941 році отця Максиміліана заарештовують і відправляють до концтабору Освенцім.
Він став в’язнем під номером 16670. Есесівці постійно били його кованими чобітьми, примушували носити непідйомні вантажі (це при тому, що він був калікою, хворим на туберкульоз, у нього була тільки одна легеня), але Кольбе не лише зберігав силу духу, але й допомагав іншим, як міг. Навіть у таких нелюдських умовах отець Максиміліан продовжував свою пастирську діяльність — втішав, хрестив, сповідав, пошепки здійснював богослужіння. Він сам попросив відвести йому місце в найбруднішому місці барака — біля дверей, де стояв туалет, щоб завжди мати можливість благословляти померлих в’язнів, яких виносили.
У липні 1941 року з блоку № 14, в якому жив отець Максиміліан, зник ув’язнений. Утікача знайти не вдалося. Пізніше з’ясувалося , що причиною його смерті став нещасний випадок. Тоді заступник коменданта табору оберштурмфюрер СС Карл Фріч відібрав 10 осіб, яким було призначено померти голодною смертю. Це покарання він призначив у повчання і на залякування ув’язненим, щоб більше ніхто не намагався тікати. Одним із відібраних полонених був польський сержант Франтішек ГАЄВНІЧЕК, який заплакав і сказав: «Невже я більше не побачу дружину і дітей? Що ж тепер з ними буде?» І тоді Кольбе вийшов зі строю і запропонував кату своє життя в обмін на життя Гаєвнічека.
Чекаючи свого останнього часу, сидячи в смердючій камері, помираючи від голоду і зневоднення, отець Максиміліан продовжував підтримувати товаришів по нещастю. Вони проводили час у піснях і молитвах. Це були три тижні пекельних мук і нестримної волі до життя. 14 серпня 1941 року напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці, кати прийняли рішення негайно покінчити з в’язнями. Кольбе і його трьом товаришам була зроблена ін’єкція фенолу. Наступного дня тіло Максиміліана Кольбе піддали кремації, а прах розвіяли за вітром.
Так трагічно завершилось життя священика, який досконало слідував словам Христа: «Ніхто неспроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів 15, 13). Незнайомець 40-річний поляк Франтішек Гаєвнічек, заради порятунку якого Кольбе пожертвував своїм життям, пережив пекло табору, зустрівся з рідними, дожив до глибокої старості. У віці 93 роки помер. До кінця своїх днів був зворушено вдячний священику за подароване життя і своє друге народження, невтомно молився за упокій душі спочилого. Також пан Франтішек був присутній на канонізації отця Максиміліана, як мученика віри, яку здійснив папа Іван Павло ІІ у 1982 році.
Святий отець Максиміліан є також покровителем журналістів, сімей та ув’язнених.
Акт самопожертви священика став символом християнської жертовності та мужності. Його вчинок свідчить про силу віри, любов до ближнього, здатних надихати та змінювати світ, навіть у найтемніші часи. Історія святого Максиміліана Кольбе є доказом того, що навіть в умовах абсолютного зла можна зберегти людяність, залишаючись вірним Христові.
За матеріалами Інтернет видань.