🕯️Сьогодні минає друга річниця загибелі Михайла Юрійовича Короля та Миколи Валерійовича Бабичука, а також третя річниця загибелі Бориса Миколайовича Твердюка.

🇺🇦 Михайло Король народився 28 листопада 1994 року в селі Олександрія Рівненського району.
Доля почала випробовувати юнака ще в ранньому віці, позбавивши його можливості рости й виховуватися у повноцінній сім’ї.

Після втрати батьків Михайло переїхав у село Андрусіїв, де жили його бабуся та дідусь – Галина й Валерій Кищуки. Вони взяли на себе обов’язки з його виховання.

Незважаючи на пережиті психологічні труднощі, Михайло завжди виділявся з-поміж ровесників твердістю характеру, силою духу й водночас добротою.
Освіту здобував в Андрусіївській неповній середній школі, а відтак – у Тучинській школі-інтернаті. Після закінчення навчання був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України.

У перший день повномасштабного втрогнення рф на територію нашої держави, 24 лютого 2022 року, старший солдат Король Михайло Юрійович став на захист Україну. Був гранатометником стрілецького батальйону.

У бою поблизу міста Залізне Донецької області Михайло отримав кульове поранення під час снайперського обстрілу противником позицій його військової частини.

Від отриманих поранень Король Михайло Юрійович помер 24 січня 2024 року в лікарні.

🇺🇦Микола Бабичук народився 20 травня 1987 року в селі Андрусіїв. Після закінчення місцевої школи вступив до Соснівського професійного училища, де здобув професію столяра. Микола працював будівельником, захоплювався риболовлею та любив тварин.
Із початком повномасштабного вторгнення чоловік став на захист України, служив на посаді кулеметника у Національній гвардії України. 24 січня 2024 року біля Авдіївки під час бойового зіткнення захисник зник безвісти. Понад рік рідні й близькі плекали надію на зустріч, але 20 січня 2025 року результати ДНК-експертизи підтвердили смерть воїна.

🇺🇦 Борис Твердюк народився 2 червня 1968 року у селі Воскодави. Тут майбутній Герой закінчив середню школу, а відтак уступив до Рівненського професійно-технічного училища, де здобув професію слюсаря-ремонтника.
Після закінчення навчання Борис проходив строкову військову службу в Угорщині, де здобув спеціаліста радіо перехоплення і пеленгування радіотелефонної передачі.

У мирному житті працював майстром з ремонтних робіт. На все у нього було своє бачення, свій творчий підхід до роботи.

Борис Миколайович пішов захищати Україну практично з перших днів повномасштабної війни – 15 березня 2022 року. Служив у 68 окремій єгерській бригаді, воював на передовій.

На жаль, 54-річний Борис Миколайович загинув 24 січня поблизу населеного пункту Павлівка на Донеччині внаслідок мінно-вибухової травми, несумісної з життям.

Пам’ятаймо про тих, хто захищав кожного з нас! Героям слава!