НЕ ЗГАСНЕ ПАМ’ЯТЬ ПРО ГЕРОЯ… ДВА РОКИ МИНУЛО…
ШОБОТЕНКО ВАЛЕРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
Народився 16 липня 1979 року в селищі Чоповичі в люблячій сім`ї Шоботенка Анатолія Григоровича та Шоботенко Світлани Йосипівни.
У 7 років пішов у перший клас Чоповицької середньої школи, яку закінчив у 1996 році.
У 1997 році вступив до лав української армії ( морський флот), спочатку в м. Миколаєві, а надалі ніс службу в м. Севастополь на кораблі «Малин». Тривала служба в армії 2 роки.
Після закінчення служби в армії навчався в Малинському лісотехнікумі.
Близько 18-ти років працював в м. Києві на приватному підприємстві «ІВІК Холдинг-груп» зі встановлення систем вентиляційного обладнання та кондиціонування.
Після початку повномасштабного вторгнення приїхав до рідного селища Чоповичі, де пішов до лав місцевої ТРО, та разом з батьком та братом Сергієм патрулював вулиці рідного селища.
14 лютого 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ в Державні прикордонні війська України. Захищав Батьківщину пів року на Луганському напрямку. Влітку 2023 року приїжджав додому у відпустку, відвідати батьків, друзів та рідних. У відпустці займався однією із своїх улюблених справ – рибалив на місцевих водоймах.
Валерій любив своїх батьків, до яких завжди їхав виключно з подарунками, зі смаколиками та величезним букетом квітів для мами. Навіть приїхавши у відпустку із зони бойових дій, він віз для матері квіти. Але найбільше місце в серці Валерія займав його маленький племінник Олександр, син його молодшого брата Сергія. З яким проводив дуже багато часу, граючись під час відпустки. Доля склалася так, що Валерій не мав власних дітей і сім`ї, але дуже любив своїх двох похресників і вони його також. Любив дарувати їм подарунки.
Валерій дуже любив тварин і однією з найстрашніших речей на війні була загибель тварин, та дуже велика кількість безпритульних, яких Валерій та його побратими підгодовували зі своїх солдатських сухпайків.
У вересні 2023 року Валерій повернувся на фронт, продовжуючи захищати Батьківщину на Донецькому напрямку ( Мар’їнський напрямок), в одній з найгарячіших точок. Неодноразово брав участь у бойових зіткненнях з ворогом, проводив евакуаційні заходи. Попри отримані травми та контузії, завжди повертався у стрій.
22 січня 2024 року сержант Валерій Шоботенко ніс службу на одній з вогневих позицій, знаходячись безпосередньо біля противника. Близько першої години ночі штурмова група російських окупаційних військ намагалась захопити позицію прикордонників. Під час бою захисник щільним стрілецьким вогнем знищив трьох окупантів, що призвело до відступу ворога. Незабаром розпочався черговий штурм позицій противником, ворога вкотре було відбито, але Валерій з того бою не повернувся.
Валерій мав звання сержанта, інспектора прикордонної служби 2-ї категорії та був кулеметником.
Зі слів матері: «Валєра назавжди залишиться в наших серцях нашою гордістю, нашим героєм, найріднішим і жаданим синочком, нашим первістком».