Вчора, 25 січня, голова Спілки матерів та дружин загиблих Героїв Глибоччини Олена Коврик разом з Уляною Марусик організували поїздку у село Лішня на Службу Божу та освячення плит, де викарбувані імена загиблих воїнів і нашої – Глибоцької громади.

Всеукраїнський храм-пантеон у с. Лішня на Тернопільщині — це унікальний меморіальний комплекс, зведений для вшанування пам’яті захисників, загиблих у російсько-українській війні з 2014 року. Відкритий 30 грудня 2023 року, храм містить меморіальні плити з іменами Героїв та Алею пам’яті (137 червоних дубів), слугуючи місцем для щорічних прощ родин загиблих.

Храм-пантеон у Лішні є важливим центром національної пам’яті, створеним з ініціативи родичів загиблих військовослужбовців та волонтерів.

Гранітна плита з іменем Героя війни — це не шматок холодного каменю. Це серце, що завмерло, але не перестало битися в пам’яті людей. У кожній літері викарбуваний шлях — від першого кроку по рідній землі до останнього кроку назустріч смерті заради життя інших. У цьому камені — недоспані ночі матері, тихі молитви батька, сльози дружини, дитячі долоні, що шукають тата. Це біль, який не минає, і гордість, яка не дає впасти.

 

Граніт мовчить, але говорить більше за тисячі слів. Він пам’ятає голос Героя, його сміх, його страхи й його мужність. Він тримає історію вибору — не сховатися, не відвернутися, не втекти, а стати стіною між ворогом і майбутнім.

 

Ця плита — нагадування живим: свобода не безкоштовна. Вона має ім’я, дату народження і дату, після якої світ уже не став таким, як був. Вона має ціну — життя.

 

Поки стоять ці гранітні плити, стоїть і правда. Поки хтось зупиняється біля неї, читає ім’я, торкається холодної поверхні, відкриває за QR-кодом фото Героя і коротку розповідь — Герой живе. У пам’яті. В історії. У нас самих.

 

Із розповіді Олени Дмитрівни: «Я безмежно дякую вам мої матері, дружини, хто приєднався до моєї ініціативи увіковічити пам’ять про загиблих Героїв Глибоччини і 22 побратимів мого сина (18 з них загинули 18.02.23 разом з Тарасом).  Бог мене чисто випадково звів з Ульяною Марусик, і ми почали формувати ці плити. Мені вдалося за 3 тижні сформувати 3 плити, 80 Героїв подала я особисто.  Це було нелегко, але ми впорались».  

 

Автор Наталія Балан Іванова.

 

Від імені Глибоцької територіальної громади висловлюємо щиру подяку пані Олені Коврик та Уляні Марусик за ініціативність, наполегливість, самопожертву та відповідальність, з якими ви взялися за цю справу і довели її до кінця.  Ми схиляємо голови перед матерями, дружинами і всіма, хто долучився до увіковічення імен наших Героїв.

Ваші зусилля — це прояв глибокої поваги до подвигу наших Героїв і підтримка родин, які втратили найдорожче.

Пам’ятаємо. Шануємо. Дякуємо.

« повернутися