Бо без конкретної ролі це часто лишається «нічиїм» завданням: хтось робить пандус, хтось — сайт, але єдиного плану, стандартів і контролю якості немає. Саме тому все більше громад призначають окремого фахівця.

Як це працює на реальних прикладах – розповідаємо у матеріалі на сайті: https://ls.org.ua/…/hto-vidpovidaye-za-bezbaryernist…/

Досвід українських громад показує: фахівець, що відповідає за безбар’єрність не обов’язково має обіймати нову посаду. Важливо, щоб це була людина з повноваженнями, доступом до керівництва та можливістю координувати різні підрозділи.

Найчастіше цю роль у громадах виконують:

радник або радниця голови громади з питань безбар’єрності / доступності;

уповноважена особа при міській раді або виконавчому комітеті;

керівник або керівниця структурного підрозділу (соціального захисту, архітектури, стратегічного розвитку);

секретар або координатор Ради безбар’єрності, який або яка забезпечує її роботу та зв’язок з виконавчими органами;

заступник або заступниця голови громади, якщо безбар’єрність визначена як один із пріоритетів політики громади.

Безбар’єрність починається не з пандуса, а з управлінського рішення. Коли у громаді є відповідальна людина, з’являється цілісне бачення, планування і контроль якості.

Призначення відповідальної особи — це перший, але ключовий крок до того, щоб громада була зручною для всіх: людей з інвалідністю, ветеранів, людей старшого віку, батьків з дитячими візками, тимчасово маломобільних людей.

Публікація підготовлена в межах проєкту «Громадська платформа на підтримку безбар’єрного суспільства в Україні» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.

« повернутися