Цього дня, 85 років тому, народився наш видатний земляк Михайло Сич (26.01.1941—21.05.2012), відомий поет, журналіст, художник.

Михайло Сич народився у селі Троковичі в простій селянській сім’ї. Зі срібною медаллю закінчив Троковицьку середню школу, з відзнакою — факультет української філології Житомирського педінституту ім. І. Франка (тепер ЖДУ ім. І. Франка). Відтоді жив і працював у Житомирі, не пориваючи зв’язків із рідним селом.

Як розповідає колега Михайла Сича, заслужена журналістка України Людмила Натикач, головним і багаторічним місцем його роботи була редакція обласної газети «Радянська Житомирщина» (згодом – «Житомирщина», зараз ліквідована). Там він працював і журналістом, і відповідальним секретарем. Але любов до рідного села, до людей і природи, за свідченням колеги, спонукала Михайла Семеновича ще й писати вірші. Багато віршів він присвятив своїм односельчанам. В поєднанні людської душі з природою поет бачив істину життя:

Як часто ми не відаємо друзів
І ворогів не знаєш до пори,
А тут, у лісовому виднокрузі
На ім’я кличуть кленів явори…

писав поет у збірці «Крила Ікара».

Перша збірка Михайла Сича «Березовий вир» вийшла в Києві у 1968 році, коли поетові було лише 27 літ. Далі йшли інші збірки: «Вербове полум’я», «Весняне багаття», всього 14 збірок. Він писав про весь світ, який бачив. Побував у Болгарії — писав про Болгарію, а також про Кавказ, південь України, занурював у глибину Київської Русі.

У 1976 році його прийняли в члени Спілки письменників України. Вірші поета перекладали болгарською, адигейською та багатьма іншими мовами. А ще наш земляк, композитор Олександр Стецюк, поклав деякі поезії Михайла Сича на музику, їх співали відомі артисти.

У 1989 році Михайла Сича введено до “Літературної енциклопедії України”, як одного з кращих поетів-сучасників.

Відпочинок від напруженої праці Михайло Сич бачив у написанні картин. Він малював дерева, квіти, батьківську хату, озера та ліси. Був скромним — мав лише поодинокі свої художні виставки. Картини дарував друзям та рідній школі.

Після тривалої хвороби Михайло Семенович пішов з життя 21 травня 2012 року.

Людина жива, доки про неї пам’ятають. Минулого року в рідній школі митця в селі Троковичі відбувся його вечір пам’яті за участю друзів та односельців. Нині до 85-річчя від дня народження Михайла Сича спільними зусиллями Оліївської сільської ради та митців і науковців Житомирщини готується вечір пам’яті та виставка художніх творів у одному з мистецьких закладів області. Ці заходи ми анонсуємо пізніше. Вшановують митця і в обласному літературному музеї та бібліотеках області.