27 СІЧНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ
ЛЕТИЧІВСЬКА ТРАГЕДІЯ НЕМАЄ ЗАБУТТЯ
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту прийнятий на офіційному рівні Генеральною Асамблеєю ООН. Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау.
Україна на державному рівні приєдналася до відзначення міжнародної дати у 2012 році і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття цього документа. Адже на початок Другої світової війни на території України проживала найбільша кількість євреїв у Європі.
Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр у Києві. В цьому урочищі лише 29-30 вересня 1941 року нацисти розстріляли понад 33 700 євреїв. Загальна кількість загиблих у Бабиному Яру з 1941 по 1943 рік, за різними оцінками, становить від 70 000 до 100 000 людей. Вбивства євреїв України було систематичними і повсюдними. Близько півтора мільйона євреїв знищено нацистами на території нашої країни. Це – чверть усіх жертв Голокосту, який є злочином проти всього людства.
Відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту – привід нагадати людству про недопущення подібної трагедії в майбутньому. За різними оцінками в роки Другої світової війни фашисти знищили 6 мільйонів євреїв, серед них — 1,5 мільйони дітей.
На території Летичівщини існували єврейські гетто в Летичеві, Меджибожі та Новокостянтинові. В Летичеві гетто розташовувалось у кварталі вулиць Шевченка та Набережної. Летичівське гетто, як пригадує у своїй книзі «Трагедія євреїв Летичівського гетто» В. Гойхер, було створено 21 вересня 1941 року. Повна ізоляція гетто забезпечувалася зовнішньою охороною – поліцією з числа місцевих жителів, які служили окупаційному режиму та німецьких-солдат-жандармів. Важкі часи для мешканців гетто настали з приходом зими, що видалася надто морозною і сніжною. Усіх дієздатних мешканців гетто виганяли для очистки снігу на дорогу Проскурів-Вінниця. Працюючим видавали по 150 грамів хліба та миску баланди. Будинки у гетто, де жили по 15-20 осіб, опалювати було нічим. Жителі Летичева, ризикуючи життям, пробиралися за колючий дріт і передавали євреям в’язанки дров та продукти харчування, адже ті вмирали від голоду та холоду.
В серпні 1942 року була вирішена доля мешканців Летичівського гетто. 22 вересня 1942 року велику групу жінок, дітей, немічних літніх людей було жорстоко розстріляно на околиці селища у мікрорайоні Залетичівка. Останніх євреїв із гетто окупанти ліквідували в січні 1944 року.
Свідком страшної трагедії євреїв став житель селища Леонід Олександрович ПОХОДЗЯЄВ, якому в квітні виповниться 99 років. У спогадах він згадував своїх учителів -ремісників, майстрів шевської справи Нудельмана та Зібермана, завдяки яким здійснив свій професійний вибір, продовжив їх справу. Разом з іншими євреями ремісники були жорстоко вбиті на Залетичівці.
В цьому страшному місці було знищено більше 7 тисяч осіб – дорослих і дітей. Тут свій вічний спочинок знайшли і в’язні Новокостянтинівського гетто.
Вічна їм пам’ять…