Сьогодні минає три роки відтоді, як Великомостівська громада втратила свого Захисника — Романа Гвоздецького.
Три роки болю, тиші й світлої пам’яті про людину, яка без вагань віддала своє життя за Україну.

Роман народився 30 жовтня 1994 року в родині вчителів у селі Бутини. З дитинства рівнявся на старшого брата Василя, який став для нього прикладом служіння державі. Обравши шлях прикордонника, Роман ще зовсім юним підписав контракт і присвятив себе службі у лавах Державної прикордонної служби України. Його покликанням стала кінологія, а згодом — і снайперська справа, у якій він досяг високого професіоналізму.

З початком російської агресії Роман одним із перших став на захист України. Він ніколи не шукав легких шляхів — лише там, де було найважче і найнебезпечніше. Побратими згадують його як вимогливого, справедливого, відданого справі воїна, який вірив: знання і підготовка рятують життя.

Свій останній бій Роман прийняв 29 січня 2023 року на Донеччині, в районі Благодатного. Прикриваючи відхід підрозділу, він виконав наказ до кінця. Навіть маючи шанс врятуватися, Роман повернувся за пораненим побратимом. Це був вибір воїна й Людини з великої літери. Він боровся до останнього подиху.

Романа поховали у Великих Мостах — на землі, близькій до його рідного дому.
За мужність і героїзм він посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, удостоєний військового звання майстер-сержант, має почесне звання «Герой Великомостівської територіальної громади».

Ми пам’ятаємо Романа не лише як воїна, а як сина, брата, побратима, Людину честі.
Його подвиг — назавжди у нашій пам’яті.
Його ім’я — назавжди в історії громади та України.

🕯️ Вічна пам’ять і слава Герою.
🇺🇦 Герої не вмирають.