Коли зима стала вічністю 🕯️
Історія нашої Незалежності написана юною кров’ю на білому снігу… ❤️🖤

29 січня 1918 року. Станція Крути.

По один бік — багатотисячна армія загарбників, що несла з собою морок. По інший — кілька сотень київських студентів, гімназистів та юнкерів. Хлопці, які ще вчора тримали в руках підручники, сьогодні стиснули гвинтівки.

Вони не були професійними військовими. Вони були мрійниками. Вони любили життя, театр, поезію і вечірній Київ. Але коли постало питання — життя чи свобода — вони обрали свободу для нас, пожертвувавши власним завтра.

Понад 300 юнаків залишилися в тому полі назавжди. Ті, хто потрапив у полон, перед смертю співали «Ще не вмерла…» — остання нота їхнього життя стала першим акордом нашого спротиву.

Сьогодні ми знову бачимо те саме світло в очах наших захисників.

Крути — це не минуле. Це наш генетичний код стійкості.

Ми схиляємо голови перед тими, хто не злякався. Перед тими, хто став «першими кіборгами» української історії.