27 січня Україна разом із усім світом вшановує пам’ять жертв Голокосту — одного з найстрашніших злочинів в історії людства. Сьогодні, селищний голова Олександр ТКАЧ разом з секретарем Валентиною БАЦЕВИЧ вшанували пам’ять, покладавши квіти до місця поховання жертв нацистського терору — як знак скорботи, пам’яті та відповідальності перед минулим і майбутнім.

Голокост – це спільна трагедія людей усіх національностей в Україні.Жертвами якого на українських землях стали мільйони убитих за етнічною, расовою та релігійною ознаками. Українці завжди пам’ятатимуть найстрашніший злочин нацизму, згадуючи Освенцим, Бабин Яр і інші місця загибелі жертв.

Одна з найбільших трагедій ХХ ст. не оминула й тодішнє містечко Меджибіж. Восени 1942 та навесні 1943 рр. відбувалися масові розстріли єврейського населення. Під Летичевом було розстріляно більше семи тисяч чоловік, а біля Меджибожа – близько трьох тисяч людей похилого віку, жінок і дітей.

У Меджибожі євреїв-чоловіків примусово відправляли на земляні роботи, при чому вони мали копати землю руками, працюючи під ударами нагайок. Людей старшого віку змушували лягати обличчям до землі, а по їх спинах ходили наглядачі. Згодом було видано наказ про конфіскацію майна євреїв. Навколо Банної вулиці було створено гетто, оточене високою огорожею з колючим дротом. Євреїв заселяли в будинках по 15-20 чоловік в кімнаті, забороняли виходити за межі гетто. На сім`ю із 6 чоловік видавали по 100 грамів хліба на день, люди помирали від голоду та тифу.

22 вересня 1942 р. поліцаї та гестапівці оточили гетто та зібрали євреїв на базарній площі. Молодих відокремили, деяких потім перевели до концентраційного табору в Летичеві. Всім іншим повідомили, щоб зібралися з речами для відправки в тил на роботи. Деякі люди сподівалися, що їх відправлять на будівництво якогось об`єкта, або в гіршому випадку в концтабір, але, їх повели за Меджибіж по дорозі на с. Русанівці та біля яру розстріляли.

Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, і буде завжди слугувати усім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередження.

Пам’ять про Голокост — це застереження, яке має жити в серцях, аби подібна трагедія ніколи не повторилася.

Світла пам’ять усім жертвам Голокосту.Пам’ятаємо. Схиляємо голови.

Oleksandr Tkach

« повернутися