Про ще одну гірку правду

Щойно я обʼїжджав місто, дивився, як посипані дороги і чи посипані взагалі. І, мʼяко кажучи, ситуація мене не задовольнила. Впевнений, як і вас, хто переміщається містом на авто чи пішки.

В усіх розмовах із директором «Синергії» один результат – немає чим і немає кому.

Це ще одна гірка правда, для якої мені, як очільнику громади, потрібно терміново знайти рішення. Бо, очевидно, за час моєї відсутності більше нікого з «керівництва громади» це, як і багато інших глобальних питань, зовсім не хвилювало.

На сьогодні правда така:
за минулі 3,5 роки «Синергія» не отримала нічого, що дійсно потрібно для роботи. Зате отримала новий куплений за мільйони грейдер, купівля якого вихвалялася у всіх постах, а по факту він просто стояв і стоїть далі. Може зараз грейдер виїде і посипе дороги? Чи прогорне сніг?

Жодної одиниці техніки для автоматизованого посипання доріг. Трактор, причеп, лопати і 2 (!) так, тільки 2 людини. Все. Це все, на що може розраховувати зараз громада.

Я знаю, що ми все здолаємо і все налагодимо, але для цього потрібен час і ресурс. А ресурс за ці роки роздавався на ліво-на право.

Шоковані? Я теж.
Наша реальність. І так куди не кинься.