Вже третій рік поспіль Радехівська міська рада, її сектор культури, туризму, молоді та спорту виступають співорганізаторами обласного конкурсу письменників у написанні воєнної прози імені Осипа Турянського спільно з Національною спілкою письменників України у Львівській області.
ОСИП ТУРЯНСЬКИЙ – учитель середніх шкіл Галичини, письменник, літературний критик. Закінчив Львівську українську гімназію, філософський факультет Віденського університету (1907), доктор філософії. В літературі дебютував 1908р новелами в альманасі віденської «Січі». З 1910 викладав українську мову та літературу в Перемишлянській гімназії.
В часі Першої світової війни потрапив у сербський полон і взимку 1915. в складі 60 тисяч австрійських полонених, в люті морози етапований через Албанські гори – живими залишилось тільки 15 тисяч. Турянському тоді врятував життя земляк лікар Василь Романишин, який сам незабаром загинув у війні. Вже на о. Ельба у 1917 в таборі для полонених пережите в часі цього страхітливого «етапу смерті» гіркими рядками вилилось у повісті «Поза межами болю».
Ця повість у стилі експресіонізму, видана у Відні 1921 у перекладі німецькою мовою, несподівано перетворила його на найвідомішого українського письменника в Європі, а сам твір став явищем в українській модерній літературі. Тогочасна літературна критика Німеччини та Австрії підносила повість вище понад антивоєнні твори визнаних метрів літератури, зокрема французького письменника Анрі Барбюса чи одного з найвідоміших німецьких письменників ХХ сторіччя Еріха Марії Ремарка.
Після звільнення викладав право у Віденському університеті, а з 1923 у Галичині працював директором Яворівської, Дрогобицької, Рогатинської гімназій, де викладав німецьку, французьку, латинську мови, займався перекладацькою та видавничою діяльністю. Та народився і сформувався Осип Васильович Турянський у с. Оглядів на Радехівщині у родині тесляра 2 лютого 1880 року. Турянському пророкували велике творче майбутнє. Але й тут, як відомо, не обійшлося без совєцької орди. Що тільки не робили «браття» і як не намагалися, та пам’ять і правду їм знищити не вдалося! Пишаємося!
З днем народження, Осипе Васильовичу!