Додому з полону повернувся наш Захисник — Дмитро Костюхін

У Куяльницькій громаді сталося те, на що так довго чекали серця — зі сльозами, молитвами й тихою надією. Додому повернувся наш Захисник, наш земляк, житель села Бочманівка — Костюхін Дмитро Вікторович.

Ця зустріч була не про урочистість і не про гучні промови.
Вона була про дім.
Про обійми, які чекали.
Про очі рідних, що не втрачали віри.
Про громаду, яка всі ці роки тримала його в серці.

Сьогодні Дмитро вдома. На рідній землі. Серед своїх людей. І в цих простих словах — ціла історія болю, сили й нескінченного очікування.

Разом із родиною, односельцями та жителями громади нашого воїна тепло зустріли Куяльницький сільський голова Сергій Паламарчук, його заступники, представники закладів та небайдужі жителі сіл. У кожному погляді була радість повернення. У кожному слові — вдячність. У кожному серці — гордість і любов.

Зі щирими словами шани та подяки до Дмитра звернувся сільський голова Сергій Паламарчук. Але найголовніше сказали не слова — сказали обійми, тиша, сльози, що не ховались.

Наш Дмитро — це про справжню мужність і незламність. Про тиху силу, що народжується з любові до рідної землі.

Він народився 1 лютого 1997 року, навчався у Бочманівській школі. Обрав шлях залізничника — навчався в Одеському коледжі транспортних технологій, згодом у Харківській академії залізничного транспорту, працював у Подільську. Звичайний хлопець із нашої громади. Свій.

У 2017 році Дмитро став морським піхотинцем — служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти. Повернувшись ненадовго до мирного життя, він знову свідомо обрав службу й у 2021 році підписав контракт.

Перші дні повномасштабної війни він зустрів на позиціях поблизу Маріуполя.
12 квітня 2022 року під час оборони міста Дмитро потрапив у полон.

Для родини й громади почалися довгі роки чекання. Три з половиною роки болю, невідомості, молитви. Тринадцять місяців він вважався зниклим безвісти. Але надія жила. І він витримав.

Вистояв. Не зламався. Дочекався дороги додому.

2 жовтня 2025 року, під час 69-го обміну, Дмитро знову ступив на українську землю. Після тривалої реабілітації в Немирові, Вінниці та Одесі сьогодні він нарешті там, де його чекали щодня — вдома.

Під час зустрічі громада разом виконала Державний Гімн України та хвилиною мовчання вшанувала пам’ять Героїв, які віддали життя за нашу свободу. Люди пройшли до Алеї Слави, поклали квіти — бо радість повернення завжди поруч із пам’яттю про тих, хто не повернувся.

Дмитре, ми чекали. Ми вірили. Ми молилися.

І сьогодні наші серця нарешті спокійні — ти вдома.

Дякуємо тобі за стійкість, мужність і силу духу. Твоя громада любить тебе і безмежно пишається.

Вітаємо вдома, Герою!

Слава Україні!
Героям слава! 🇺🇦