Після дворічного чекання Герой повертається додому на щиті.

Сьогоднішній морозний лютневий день зібрав на центральній площі селища Ярмолинців жителів громади, об’єднавши їх скорботною новиною – на щиті до рідного дому повернувся воїн, захисник, житель села Косогірка Олег Петрович Чорній.

Останній раз мати Олега Петровича, Галина Петрівна, спілкувалася із сином по телефону рівно два роки тому – 3 лютого 2024 року. Каже, запам’ятала ту розмову і пам’ятатиме все життя. Син сповістив, що йтиме на бойове завдання. З того часу зв’язок припинився. Родина отримала повідомлення, що Олег вважається зниклим безвісти. Цей статус давав надію на диво.

Мати та всі рідні вірили, що воїн повернеться, що невдовзі буде якась звістка. Галина Петрівна їздила на обміни військовополоненими в надії, що хоч якась інформація про сина стане відомою. Але, на превеликий жаль, дива таки не сталося.

У сповіщенні, яке Галина Чорній отримала у січні цього року, йшлося, що її син, солдат Чорній Олег Петрович, загинув 6 лютого 2024 року внаслідок бойових дій під час захисту України в селі Рівнопіль Донецької області.

Олег народився 22 липня 1982 року в селі Косогірка. У цьому селі родина проживала, а хлопчик зростав. Тут пройшло його дитинство, тут він пішов навчатися до місцевої школи. Навчався дуже добре, шкільний курс завершив із відзнакою.

Оскільки Олег любив машини та різну техніку, після закінчення школи вступив до Новоушицького механічного технікуму. Після завершення навчання та отримання диплома хлопець був призваний на строкову службу. Повернувшись додому, одружився, влаштувався на роботу в Хмельницькому.

Бажаючи гідно забезпечити власну родину, самотужки, за допомогою вітчима Івана Івановича, освоїв і низку будівельних професій та поїхав на заробітки. Працював на будівництві. Виховував сина Владислава.

«Ми з Олегом були дуже близькі, ми були друзі, – розповідає вітчим Іван Іванович. – Багато справ робили разом. Учив його всьому, що вмів сам. А Олег залюбки переймав мою науку».

Коли почалося повномасштабне вторгнення рф в Україну, молодий чоловік рвався на війну добровольцем. Але трапився нещасний випадок – Олег зламав ногу, тому питання з мобілізацією відтермінувалося в часі. До ЗСУ солдат Чорній Олег Петрович вступив у 2023 році. Служив віддано, адже це був його життєвий вибір.

Зустрічали Героя, який повернувся додому назавжди, земляки, близькі, друзі, односельчани і, звичайно, найрідніші – сім’я. Люди ставали на коліна перед жертовним подвигом Олега, дякуючи йому за вірність військовій присязі, за захист рідної землі.

Чин панахиди звершили благочинний Ярмолинецького округу ПЦУ о. Миколай Ковалик та настоятель Римо-католицького костелу Святих Апостолів Петра і Павла (селище Ярмолинці) о. Петро Міщук. Люди принесли із собою живі квіти, вшановуючи ще зовсім молоде життя, яке обірвалося через агресію москви.

Підтримати родину прийшли й сім’ї безвісти зниклих військовослужбовців, об’єднані у спільноту «Під Покровом надії», яку очолює волонтерка Наталія Беренда.

Від Ярмолинецької селищної ради з прощальною промовою виступив заступник Ярмолинецького селищного голови Іван Березовський.

Місцем вічного спочинку Героя стало кладовище в рідному селі Косогірка.

Найщиріші співчуття висловлюємо всім, хто жив поруч, хто знав, любив і пам’ятає воїна Олега. Хай слова підтримки хоч трішки полегшать біль непоправної втрати.

У молитві звертаємося до Господа, щоб дарував воїну Олегу Царство Небесне в райських оселях.
Вічна пам’ять його душі…