МОЛОДШИЙ СЕРЖАНТ ВОЛОДИМИР СУХИЙ – НАЗАВЖДИ У НЕБЕСНОМУ ВІЙСЬКУ

31 січня Лохвицька громада провела в останню путь воїна, який встиг зробити для України більше, ніж дехто встигає за все своє життя. Ми попрощалися з молодшим сержантом Сухим Володимиром Ігоровичем, для якого служба стала не обов’язком, а внутрішнім рішенням, чесним і усвідомленим. Він пішов служити, бо вважав, що так правильно, що так має бути. Що Україна вистоїть лише тоді, коли кожен зробить свій крок.

Лохвиця зустріла свого Захисника живим коридором. Люди виходили на дорогу вздовж усього маршруту траурного кортежу, зупинялися, щоб віддати останню шану. У Яхниках, де Володимир жив із родиною, попри мороз було багатолюдно.
На Центральному кладовищі йому віддали останні військові почесті. Пролунав трикратний стрілецький салют. Старший офіцер відділення рекрутингу та комплектування Другого відділу Миргородського районного ТЦК та СП капітан Роман Ляш передав дружині померлого Державний прапор, який почесна варта урочисто зняла з домовини.

Під час траурного мітингу до громади зі словами болю, вдячності і скорботи звернулися заступник міського голови Володимир Інденко та староста Яхниківського старостинського округу Наталія Сердюк.

Ми схиляємо голови перед пам’яттю Володимира Сухого. Щирі співчуття родині, близьким, друзям, односельчанам та побратимам.

Ми ніколи не пробачимо рашистам цих втрат. Адже кожна така втрата нагадує нам, якою ціною росія намагається нас зламати: ударами по енергетиці, холодом, темрявою, страхом. Але їм ніколи не зламати наш дух, нашу гідність, бо ми є українці, і ми – незламні.

Вічна пам’ять та вічна шана Захиснику України, Сухому Володимиру Ігоровичу.