Жорстоке поводження з дитиною — це будь-які навмисні або ненавмисні дії чи бездіяльність (фізичне, психологічне, сексуальне або економічне насильство, нехтування потребами), що порушують права дитини, завдають шкоди її здоров’ю, фізичному чи психічному розвитку, або створюють загрозу для життя. Це може проявлятися в сім’ї, закладах освіти або суспільстві.

Основні форми жорстокого поводження:
• Фізичне насильство: удари, побої, штовхання, опіки, удушення та інші дії, що завдають фізичного болю.
• Психологічне (емоційне) насильство: приниження, залякування, образи, ігнорування, погрози, маніпуляції, що руйнують самооцінку дитини.
• Сексуальне насильство:
будь-який статевий контакт або сексуальна експлуатація дитини, залучення до порнографії.
• Економічне насильство/експлуатація: примус до праці, використання дитини для жебрацтва, позбавлення майна, яке їй належить.
• Нехтування потребами (недбалість): хронічне незадоволення базових потреб: брак їжі, одягу, житла, відсутність медичної допомоги, належного догляду та освіти.
• Дитина-свідок: перебування дитини в ситуації домашнього насильства (наприклад, спостереження, як один з батьків б’є іншого), що завдає емоційної травми.

ЯК МОЖНА РОЗПІЗНАТИ, ЩО ДИТИНА СТРАЖДАЄ ВІД НАСИЛЬСТВА.
Якщо Ваша дитина:
• проявляє протягом декількох днів різку зміну звичної для неї поведінки;
• уникає контактів з однолітками;
• уникає контактів з дорослими, зокрема й з родинного кола чи друзів сім’ї;
• має агресивну реакцію щодо конкретних людей або людей певної статі, віку тощо;
• не має бажання йти додому;
• проявляє насильство, агресивну поведінку до інших;
• має тілесні ушкодження, намагається приховати травми та обставини їх отримання;
• стала замкнутою, тривожною, боязкою;
• проявляє занижену самооцінку, почуття провини;
• відмовляється з будь-яких причин йти до закладу освіти;
• має фото-, відео-, аудіо матеріали фізичних, психологічних знущань, сексуального (інтимного) характеру;
• скаржиться на пошкодження, зникнення чи вимагання особистих речей;
• скаржиться на вимагання грошей, їжі тощо;
• скаржиться на образливі висловлювання, прізвиська, жарти, жести, погрози, поширення чуток, обмацування сексуального (інтимного) характеру тощо;
• має мало друзів або зовсім їх не має;
• швидко втомлюється, має низьку концентрацію уваги;
• грає в сексуальні ігри за допомогою іграшок та ляльок;
• відмовляється від гігієнічного догляду за собою тощо.

У СПІЛКУВАННІ З ДИТИНОЮ, ЯКА ПОТРАПИЛА В СИТУАЦІЮ НАСИЛЬСТВА / АБО СТАЛА СВІДКОМ / АБО СКОЇЛА
Вам допоможуть фрази:
• «Я тобі вірю»;
• «Я тебе чую»;
• «Я тебе підтримаю»;
• «Давай поговоримо про цю ситуацію»;
• «Що відбувається, через що ти себе так почуваєш?»;
• «Іноді ми всі почуваємося пригніченими. Давай подумаємо, як я можу тобі допомогти почуватися краще?»;
• «Я тебе люблю і мене турбує твій настрій. Скажи що відбувається?»;
• «Розкажи мені як ти себе почуваєш. Я дійсно хочу це знати»;
• «Мені шкода, що це сталося»;
• «Я упевнений(-на), що ти не винен(-на) в тому, що сталося»;
• «Дякую, що ти розповів(-ла)»;
• «Як ти думаєш, кому ще ти можеш розповісти про те, що відбулося/відбувається?»;
• «Давай подумаємо, що ми можемо зробити, щоб подібного не повторилося?»;
• «Ти можеш звертатися до мене стільки, скільки це буде потрібно»;
• «Відчувати провину це нормально»;
• «Я розумію, що ти зараз можеш почуватися по-різному, але це нормально для цієї ситуації»;
• «Ця розмова є дуже важливою для вирішення цієї ситуації».

Не будьте байдужими до своїх дітей. Приділяйте їм час та увагу, вбачайте в них людину, не принижуйте їх гідність. Жорстоке поводження не завжди залишає видимі сліди, але завжди має негативні наслідки для розвитку та психіки дитини. В Україні за такі дії передбачена кримінальна та адміністративна відповідальність.

Служба у справах дітей Очаківської міської ради