Завтра, 4 лютого, о 11:30 год у нашому храмі відбудеться чин похорону та відспівування померлого воїна – Захисника України.💙💛 Запрошуємо всіх прийти та віддати останню шану Захиснику, який боровся за нашу свободу, за мирне небо, за майбутнє наших дітей. Помолімося разом за упокій його душі та підтримаймо рідних у цю важку годину. Вічна пам’ять Герою.🙏🙏🙏

У кожного своя доля. Так завжди говорив у коротких розмовах з передової з рідними житель нашої громади, мужній Захисник Олександр Крачковський. Він народився у невеличкому мальовничому селі Шевченкове 17 квітня 1976 року. Батьки Петро Миколайович і Марія Степанівна виховували сина Сашка і донечку Олю в любові до праці та повазі до людей. З малих років Олександр був працьовитим, завзятим хлопчаком. Після закінчення Ярмолинецької ЗОШ №2 освоїв нелегку професію токаря на заводі “Катіон”. Перший військовий вишкіл пройшов на строковій службі у ЗСУ. Далі все як у всіх: молоді роки, одруження, гарні дітки, а потім і поява найбільшої радості – онука Тарасика. Не думалось, не гадалось, але військова рать не полишила долю Олександра. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Чотири важких, довгих роки служби спочатку у військовій частині міста-героя Старокостянтинів, потім гарячі точки запеклих боїв Запорізького напрямку, село Гуляйполе. На його долю випало чимало випробувань: контузії, важкі виходи на передову, поранення та тяжка хвороба. Але він ніколи нікому не жалівся. “У мене все добре, все є, я на курорті, ще вам можу переслати”, – так завжди відповідав Сашко на запитання, чим йому допомогти. Вічно молоде серце мужнього воїна-Героя несправедливо зупинилось 2 лютого 2026 року. Неочікувано, адже так ще багато планував. В урочисте свято Стрітення Господнього душа Олександра полетіла у засвіти захищати і оберігати нас. Спочивай з миром, воїне! Дякуємо за захист! Слава Україні! Героям Слава!