Сьогодні минула друга річниця з дня загибелі незламного захисника України, Івана Віталійовича Капітанюка. Його життя, присвячене служінню Батьківщині, обірвалося надто рано, залишивши глибокий слід у серцях тих, хто його знав і цінував.

Іван народився 28 червня 1993 року в мальовничому селі Садове, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Тут він здобув неповну середню освіту в місцевій школі, яка стала для нього першим освітнім осередком. Вчителі згадують Івана як завжди привітного та щирого хлопця, який з особливою цікавістю ставився до трудового навчання та фізичної культури. Його також захоплювали географія та історія, що свідчить про широту його інтересів та прагнення пізнавати світ.

Після закінчення 9 класів Садівської школи у 2009 році, Іван вирішив залишитися жити в рідному селі. Він не боявся жодної роботи, сумлінно трудився у власному домашньому господарстві, завжди готовий був прийти на допомогу сусідам та односельцям. Його працьовитість та відповідальність були помітними.

У листопаді 2023 року доля покликала Івана на найвищу службу – захист України. Його мобілізували до лав Збройних Сил, де він служив стрільцем у військовій частині. З честю та відвагою виконував свій обов’язок, захищаючи мирне небо над Україною. На жаль, 13 лютого 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі села Богданівка Бахмутського району Донецької області, Іван Віталійович загинув. Його життя обірвалося внаслідок комбінованого обстрілу з боку противника. Ця втрата стала непоправною для його родини, друзів та всієї громади.

Пам’ять про Івана Віталійовича Капітанюка, як про мужнього захисника, Героя, назавжди залишиться в наших серцях. Його самовідданість та любов до Батьківщини є прикладом для наступних поколінь. Вічна пам’ять Герою! Низький уклін рідним та близьким воїна за їхню любов, виховання та неоціненний внесок у захист України.