24 лютого 2022 року назавжди змінило наше життя, розділивши його на «до» і «після». Сьогодні минає чотири роки від початку повномасштабної війни, яка випробувала нас на міцність. За цей час ми навчилися жити попри страх, але найціннішими стали прості речі: обійми близьких, час, проведений з родиною, тихий вечір без сирен, світло у вікні, відчуття спокою. Ці миті набули особливого значення, адже кожен новий день — це дар, за який боронять наші Захисники.

У місті Броди, на Алеї Героїв, відбулася панахида за полеглими воїнами. Подія пройшла тихо, стримано, але надзвичайно болісно. Духовенство міста разом з присутніми помолилося за тих, хто вже ніколи не повернеться додому, не обійме своїх дітей і не побачить мирного неба, за яке вони віддали найцінніше – власне життя. Це молитва за тих, хто став щитом для кожного з нас.

«Біль втрати не минає, він просто стає невід’ємною частиною нас. Ця панахида — це не лише акт скорботи. Це наша обіцянка пам’ятати. Це нагадування про те, що жодна жертва не була марною, що їхній подвиг надихає нас рухатися вперед, навіть у найтемніші часи», — сказав декан Старобрідський УГКЦ Бродівської ТГ отець Ігор Балук. Його слова підкреслили глибину невимовної втрати та важливість збереження пам’яті.

Чотири роки повномасштабного вторгнення – це реальність для багатьох родин. Це батьки, які вже ніколи не дочекаються сина з війни. Це дружини, які навчилися бути сильними за двох, виховуючи дітей самотужки. Це діти, які ростуть без батьківського тепла, але з вірою у перемогу. Кожна історія – це свідчення незламності українського духу.

«Ми не маємо права забути жодного імені Героїв. Вони віддали найдорожче — своє життя — щоб ми могли жити. Четвертий рік війни – це не лише про втрати. Це про наш вибір залишатися людьми. Це про те, як важливо підтримувати один одного, допомагати армії, наполегливо працювати задля майбутнього та щиро молитися за мир», — зазначив міський голова Анатолій Белей. Його звернення стало закликом до єдності та спільних дій.

Світла пам’ять нашим Захисникам та Захисницям. Вони назавжди з нами — у наших молитвах, у наших серцях, у кожному мирному світанку, який вони вибороли для нас ціною власного життя. Їхній подвиг навіки вписаний в історію України.