Студениківська громада молилася за Україну та вшанувала Героїв

У такі дні, як сьогодні, особливо щемко на серці, хочеться прокинутись і щоб усе це виявилося лише сном… Але, на жаль, це неможливо. Війна, яку ніхто не кликав, якої ніхто не бажав, яку всі ненавидять люто і немилосердно, – увійшла у наш дім непрохана 24 лютого 2022 року… Це означає, що вже 1461 день українці тримають оборону своєї землі. 1461 день боротьби, болю та незламності. Дні, у яких матері моляться за своїх дітей, дружини чекають повідомлення: «Я живий», а діти дорослішають швидше, ніж мали б.

За цей час війна забрала тисячі життів – наших захисників і захисниць, мирних людей, дітей. Вона залишила рани в кожній українській родині. Рани, які ніколи повністю не загояться. З цими словами ведуча заходу до Національного дня молитви та четвертих роковин початку повномасштабного вторгнення Анна Сабадаха звернулася до присутніх на Алеї Героїв у Студениківській громаді.

Помолитися за Україну, вклонитися пам’яті земляків та вшанувати загиблих героїв зібралися старости сільських рад, працівники виконавчого апарату, духовенство та родини загиблих Героїв. У тиші особливо пронизливо звучав Гімн України, а прізвища земляків, які ніби набат лунали над Алеєю, побільшали ще на двоє. Цього дня у Студениківській громаді відкривали світлини ще двох земляків – Федора Гузеватого та Віталія Голуба. Присутні схилили голови перед світлою пам’яттю наших Героїв, тих, хто віддав життя за незалежність рідної держави, за щастя своєї родини, за землю, що їх зростила.

Несила дивитись на сльози матерів та дітей, дружин та суворих чоловіків, які вшановують найдорожчих. Синьо-жовті прапори відкрили світлі обличчя, у яких стільки любові, стільки жаги до життя – Героїв, що пожертвували всім заради кожного із нас. Разом із панотцями Православної церкви України присутні помолилися за силу і єдність України, просили у Господа перемоги та стійкості.

“Сьогодні День молитви, тому просимо кожного помолитися за загиблих, всіх, хто життям заплатив за наше сьогодення. Ми молимось за тих, хто вгризається зубами у промерзлу землю, щоб жоден її шматочок не дістався ворогу, щоб заплатив він криваву ціну за кожен сантиметр рідної землі. Четвертий рік кривавої війни, яка шматує Україну, яка розділяє родини, забирає найдорожчих. І ми знаємо, хто наш ворог, ми ненавидимо його всім серцем, але цього мало. Нині нам усім потрібна єдність, сила і відвага. Ще прийде час і ми залікуємо рани, поставимо пам’ятники Героям і напишемо про них книги, а сьогодні просимо у Бога сили для боротьби, відваги, для опору і єдності заради майбутнього наших дітей і онуків, бо це бій на смерть, але за життя, за те, чи бути Україні. Ворог хотів отримати Україну легко, за три дні, але цього не отримав і за чотири роки й не отримає довіку. Велику ціну платимо за це, але іншого вибору не маємо”, – зазначила голова Студениківської громади Марія Лях.

До кожної світлини земляків лягли квіти, із завмиранням у серці дивились на такі рідні обличчя дружини та матері. Янголів Безсмертя на Алеї Героїв тепер 33! Вічна шана загиблим Звитяжцям! Низький уклін родинам загиблих. Молимось за кожного і кожну, хто зі зброєю у руках захищає свободу, молимось за Україну, військо і народ її. Боже, укріпи нас у силі, дай нам відвагу і стань на нашому боці супроти ворогів! Господи, помилуй нас! Слава Україні!