Сьогодні, 25 лютого 2026 року, село Березова Балка з глибоким сумом попрощалося зі своїм Героєм, солдатом Мельніковим Михайлом Веніаміновичем. Церемонія прощання розпочалася біля будинку його матері, Ніни Григорівни, де Михайло проживав. Провести в останню путь, віддати шану Михайлу Веніаміновичу та підтримати його матір прийшли представники Вільшанської селищної ради, 4-го відділу Голованівського РТЦК та СП, староста Березовобалківського старостинського округу, колишні колеги-педагоги, односельці та небайдужі мешканці громади.

Михайло Веніамінович Мельніков народився 10 березня 1977 року в селі Дорожинка. Його мати, Ніна Григорівна, виховувала його одна, і він був для неї єдиною опорою та надією. Все свідоме життя Михайло присвятив матері, завжди підтримуючи та допомагаючи їй.

У 1984 році Михайло розпочав навчання в 1-му класі Березовобалківської середньої школи імені Т.Г. Шевченка, яку успішно закінчив у 1994 році. Вчителі пам’ятали його як здібного, старанного та дисциплінованого учня, особливо схильного до точних наук. Це зумовило його вибір – вступ до фізико-математичного факультету Кіровоградського педагогічного університету імені Володимира Винниченка. У 2000 році він закінчив університет з відзнакою і отримав пропозицію працювати на одній із кафедр. Протягом кількох років він викладав, мав намір продовжити навчання в аспірантурі, але проблеми зі здоров’ям змусили його повернутися додому, в село Березова Балка.

Трудову діяльність за спеціальністю вчителя фізики та математики Михайло Веніамінович розпочав у Котовській загальноосвітній школі. Згодом працював у Дорожинській, Йосипівській, Чистопільській та Бузникуватській школах. У Чистопільській восьмирічці він навіть проживав у приміщенні школи, приїжджаючи додому лише на вихідні. За час роботи зарекомендував себе як високоінтелектуальний педагог, знавець своєї справи, користуючись авторитетом серед колег, батьків та учнів.

09 липня 2024 року Михайла Веніаміновича було мобілізовано до лав ЗСУ Четвертим відділом Голованівського РТЦК та СП. Він пройшов двомісячне навчання у Вінниці, після чого був розподілений до військової частини А0281. Там він обіймав посаду навідника аеромобільного відділення. За час служби він зарекомендував себе з позитивного боку, відмінно виконував свої обов’язки, користувався авторитетом, демонстрував високий рівень мотивації та прагнув підтримувати бойовий дух у підрозділі.

Разом із побратимами Михайло виконував свій військовий обов’язок. На початку березня 2025 року його матері надійшло сповіщення, що 03 березня 2025 року в районі населеного пункту Мала Локня Курської області Михайло зник безвісти під час виконання бойового завдання. Мати до останнього сподівалася, що син живий, можливо, у полоні. У пошуках брали участь поліція, ТЦК та навіть волонтери. На жаль, пошуки не дали результатів.

17 лютого 2026 року надійшло сповіщення, яке підтвердило загибель солдата Мельнікова Михайла Веніаміновича. Згідно з постановою про ідентифікацію особи, він визнаний загиблим, вважався зниклим безвісти з 03 березня 2025 року. Його загибель сталася внаслідок штурмових дій, залишившись відданим Військовій присязі на вірність народу України, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за її свободу та незалежність.

Михайло Веніамінович Мельніков, людина, яка в мирному житті була вчителем, сіяла знання та добро, стала прикладом мужності, відваги та вірності народу України. Не кожен, хто йде на війну, є військовим, але кожен стає захисником. Ми вдячні Михайлу Веніаміновичу за наш захист, за захист ціною власного життя.

Його життєвий шлях обірвався, але його історія продовжуватиметься в його учнях, побратимах, тих, хто пам’ятатиме його не лише як героя, а як живу людину – розумну, добру, сміливу, зі своїми життєвими принципами.

Від імені жителів Вільшанської селищної територіальної громади, висловлюємо глибокі співчуття матері, близьким та всім, хто знав Михайла Веніаміновича. Низький уклін та світла пам’ять Герою Михайлу Веніаміновичу, який став на захист суверенності та незалежності нашої держави. Герої не вмирають! Слава Україні!