Це розмова про життя в окупації, безмежну любов до професії та непохитну віру в перемогу. Про те, як глибока любов до дітей та відданість своїй справі допомагають долати всі неймовірні труднощі, які приносить війна. Ольга Густенко, вчителька одеського ліцею №69, стала першою героїнею нашого нового проєкту «Війна. Моя історія». Її розповідь – це свідчення сили людського духу та незламності в найскладніших умовах.

Незважаючи на окупацію, Ольга продовжує викладати, намагаючись зберегти для своїх учнів простір нормальності та надії. Вона ділиться досвідом, як вдається підтримувати навчальний процес, коли навколо панує невизначеність і небезпека. Особливу увагу вона приділяє психологічній підтримці дітей, адже війна залишає глибокі рани. Її любов до професії та віра в майбутнє української освіти мотивують її долати всі перешкоди.

«Кожен день – це виклик, але коли я бачу блиск в очах своїх учнів, коли вони дізнаються щось нове, це надає мені сил», – каже Ольга. Вона розповідає про свої почуття, коли доводиться працювати під тиском, але знаходити в собі сили, щоб надихати інших. Її історія – це не лише про виживання, а й про збереження людяності та професіоналізму в екстремальних обставинах.

Ця розмова також торкається теми незламності українського народу та його прагнення до свободи. Ольга Густенко, як і багато інших вчителів, стала символом стійкості, демонструючи, що навіть у найтемніші часи світло знань та людської любові може перемогти. Її віра в перемогу України є непохитною, а любов до дітей та професії – це її головний стимул.