Мово рідна, пісне солов’їна!
Ти – високі злети, ти – міцне коріння!
Ти – розрада серця, ти – клинок в двобої!
Линь же, люба сестро,
Будь завжди зі мною.
Хай води нап’ються із твого джерельця
Ті, хто мову іншу поселив у серце.
Хай їм рідне слово із століть озветься,
Хай повага, гідність міцно стрепенеться,
Бо не можна матір голосу збавляти!
Знайте, українці, й будем панувати!
Тетяна Безуса