🕯️ Друга річниця загибелі Героя з Віньковеччини – БУГИ ОЛЕКСІЯ ПЕТРОВИЧА.

Він жив, працював, мріяв… А коли настав час – став на захист України. Кожна історія Героя – це частина нашої спільної пам’яті.

Дитинство Олексія Буги минало у мальовничому селі Говори. Школа, друзі, перші мрії про майбутнє. Професія механізатора, робота, просте, тихе життя. Він не прагнув подвигів, не шукав війни. Але солдат Буга Олексій Петрович героїчно загинув, боронячи українську землю від російських окупантів 28 лютого 2024 року. Життя захисника обірвалося у 36 років, залишивши по собі світлу пам’ять.

📅 29 вересня 1987 року прийшов у цей світ Олексій Петрович Буга, який жив і зростав у мальовничому селі Говори Віньковецької громади. Пішов у перший клас у Говірській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів. Далі продовжив навчання у місцевому Говірському ПТУ-32, здобув професію механізатора. Жив у рідному селі, працював… Але доля покликала на захист України, і він не вагаючись відгукнувся.

🛡️ Олексій Петрович був призваний по мобілізації 14 грудня 2023 року. Служив навідником 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А0536. Його обов’язок був надзвичайно важливим, адже він боронив наші кордони.

💔 Загинув Герой 28 лютого 2024 року, боронячи незалежність держави поблизу населеного пункту Тоненьке на Донецькому напрямку. Це страшна втрата для всієї України. Похований захисник у місті Марганці, де зараз проживає його мати Тетяна Бляхарська. Щирі співчуття родині.

🕊️ Вічна пам’ять Герою та щирі співчуття рідним та близьким Олексія. Герої не вмирають, вони продовжують жити у пам’яті тих, хто пам’ятає. Кожна згадка про Олексія Бугу, кожного полеглого воїна, наближає нас до перемоги.

🔄 Поширте цей допис, щоб пам’ять про Олексія Бугу жила вічно!#Герої_Віньковеччини