🕯 🇺🇦 Шановна громадо, дорогі земляки. Сьогодні ми провели в останню путь Захисника України, воїна світлої душі та великої мужності — БУРІЛА Сергія Васильовича. Його життя — приклад незламності та самопожертви заради свободи нашої держави.

🕯🙏🇺🇦 Панахида та прощання відбулося у Свято-Успенському Кафедральному Соборі ПЦУ в Полтаві. Тут зібралися рідні воїна, його друзі, знайомі, колеги, бойові побратими та представники нашої громади. Всі разом на чолі зі священниками Православної Церкви України провели спільну молитву за загиблого воїна Сергія та на спомин душ Захисників, що полягли за волю України.

🕯 🇺🇦 Поховання відбулося на Меморіальному комплексі пам’яті Героїв на цвинтарі в Затуриному. Жалобний кортеж, який їхав містом до місця останнього прихистку Сергія, зустрічали на колінах, авто, які рухалися назустріч, зупинялися на знак пошани Герою. Це свідчить про глибоку повагу громади до його подвигу.

🕯💛💙 Про життєвий і героїчний шлях нашого Захисника Сергія Буріла розповів староста Малокобелячківського старостинського округу Володимир ТИТАР. Щемливими та сповненими болю і любові були виступи дружини й названої доньки Сергія. Їхні слова торкалися сердець кожного присутнього. Своїми спогадами поділилася і випадкова знайома Героя, яка зустрілася з ним у дорозі. Навіть за коротку мить спілкування вона встигла відчути його щирість, надійність і ту людяність, яка назавжди залишається у пам’яті.

🇺🇦 Сергій народився 24 листопада 1978 року в селі Богданівка Тельманівського району Донецької області. Там минуло його дитинство, там він закінчив середню школу. Після школи здобув професію водія — обрав шлях праці та відповідальності. Пройшов строкову службу в Нікополі, чесно виконавши свій військовий обов’язок.

💛💙 Повернувшись додому, працював водієм пожежної машини в рідному колгоспі. Одружився, у 2000 році народився син. На жаль, сімейне життя не склалося і після розлучення у квітні 2002 року Сергій переїхав на Новосанжарщину.

💛💙 Тут він працював у приватному підприємстві з виготовлення пам’ятників, згодом — водієм у Держлісгоспі. У 2007 році переїхав на Київщину, де займався ремонтами помешкань. Він був справжнім майстром своєї справи — відповідальним, сумлінним, уважним до деталей. Люди цінували його за професіоналізм і людяність.

🇺🇦 У 2014 році, коли Україна опинилася у небезпеці, Сергій Буріло був мобілізований до лав Збройних Сил України. Брав участь в антитерористичній операції, відслужив рік, гідно виконуючи свій військовий обов’язок.

💛💙 Після повернення з фронту він вдруге одружився, створив сім’ю, виховував дітей, був турботливим чоловіком, батьком і дідусем.

🛡🇺🇦 Та з початком повномасштабного вторгнення Сергій знову став на захист держави. У травні 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Служив на Донецькому напрямку, захищав Бахмут, Костянтинівку, Дружківку, Краматорськ. Згодом був переведений на Запорізький напрямок.

🇺🇦 Він мав три поранення. Після кожного проходив лікування і реабілітацію. І навіть тоді, перебуваючи на відновленні, не залишався осторонь — займався волонтерською діяльністю, допомагав військовим, за що був відзначений нагородою волонтера. За військову службу Сергій також мав численні нагороди.

🕯🛡 Наш Герой Сергій Буріло мав право демобілізуватися після отриманих поранень. Але він свідомо не скористався цим правом. Він залишився зі своїми побратимами. Більше того — вісім місяців не був у відпустці, віддаючи свою чергу іншим військовим, щоб вони могли побачити свої родини.

🤝 Побратими безмежно поважали його. Він піклувався про них, намагався підтримати, допомогти, витягти кожного. Він був надійним, відданим, справжнім.

💛💙 У мирному житті він так само не проходив повз чужу біду — допомагав людям, робив знижки тим, хто потребував, підтримував словом і ділом. Мав багато друзів, був добрим, працьовитим, щирим.

🕯 🇺🇦 23 лютого Сергій БУРІЛО перевозив боєкомплект на позиції побратимів у населеному пункті Різдвянка Запорізької області. В автомобіль влучив ворожий FPV-дрон, після чого здетонував боєкомплект. Він віддав своє життя за Україну, за мир і майбутнє наших дітей та онуків.

🕯 🇺🇦 Востаннє загиблому Сергію БУРІЛУ віддали військові почесті на кладовищі. Представник Полтавського РТЦК та СП вручив дружині Захисника Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини, а матері – прапор бойового підрозділу Героя. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют.

🕯🙏🇺🇦 Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі. Висловлюємо щирі співчуття дружині Валентині Олександрівні, мамі Антоніні Сергіївні, сину Станіславу, прийомному сину Владиславу, названій доньці Катерині, онукам Мілані та Дмитру, всій родині та близьким Героя. Ваш біль — це біль усієї громади. Ми вдячні вам за Сергія, за його мужність, за його силу духу, за його жертовність.

🕯🇺🇦 Світла і вічна пам’ять Герою.
🕯🇺🇦 Вічна слава Захиснику України.
🕯🇺🇦 Герої не вмирають.