Світла пам’ять Герою: Сергію Михайловичу Аврамкіну.

Сумна звістка сколихнула громаду — відійшов у вічність захисник України Сергій Михайлович Аврамкін. Людина щирого серця, добрий чоловік, люблячий батько та відданий воїн, який до останнього подиху служив своїй державі. Його життя, обірване трагічною війною, стало прикладом незламності та відданості.

Сергій Михайлович народився 7 червня 1975 року у місті Шостка. Саме там пройшли його дитячі та шкільні роки. У 1996 році він переїхав до Глухова, де з того часу жив, працював і будував своє життя, ставши частиною громади.

Освіту здобував у Глухівському відокремленому структурному підрозділі Професійно педагогічного фахового коледжу ГНПУ імені Олександра Довженка, де навчався на машиніста. Після завершення навчання був призваний на строкову службу до армії. Відслуживши, Сергій Михайлович вирішив продовжити освіту і вступив до Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, де опановував спеціальність «механізація сільського господарства».

Його трудовий шлях був пов’язаний із технікою — справою, яку він щиро любив. Сергій Михайлович працював майстром в Інституті луб’яних культур НААН, а згодом викладав спеціальні дисципліни за фахом, передаючи свої знання та досвід молодому поколінню. Він чудово розумівся на техніці, ремонтував спеціалізовані машини, і ця справа супроводжувала його протягом усього життя. Його експертиза у сфері техніки була високо оцінена.

Ще до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну в 2021 році – Сергій Михайлович добровільно підписав контракт і став до лав Збройні Сили України. Як справжній патріот, він свідомо обрав шлях захисника Батьківщини. Служив на різних напрямках фронту — на Донеччині та Харківщині, мужньо виконуючи бойові завдання. Його відвага та самопожертва є прикладом для всіх нас.

11 лютого під час бойових дій на Харківщині Сергій Михайлович отримав важке поранення. Його доправили до госпіталю, а згодом — на реабілітацію до Німеччини. На жаль, врятувати життя захисника не вдалося — 23 лютого 2026 року його серце зупинилося. Втрата кожного захисника — це глибока рана для всієї країни.

Сергій Михайлович був надзвичайно доброю та щирою людиною. Він ніколи не шукав конфліктів і завжди ставився до людей із повагою та теплом. Дуже любив тварин — навіть на війні поруч із ним був його улюблений кіт, який залишився там. Часто телефонував рідним, підтримував їх, але про війну намагався не розповідати, бережучи близьких від зайвих хвилювань. Його людяність та турбота про близьких заслуговують на найвищу повагу.

У Героя залишилися дружина, мати, двоє дітей, молодша сестра, племінники, дядько та тітка. Для них і для всієї громади це непоправна втрата. Пам’ять про Сергія Михайловича Аврамкіна назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав.

Виконавчий комітет Глухівської міської ради висловлює щирі співчуття родині, близьким та друзям Сергія Михайловича Аврамкіна. Нехай пам’ять про нього живе вічно.

Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях. Вічна слава Герою.