7 березня – друга річниця вшанування пам’яті захисника України Віктора Пронюка. Цей день нагадує нам про подвиг та самовідданість воїнів, які віддали своє життя за свободу рідної землі. Віктор Пронюк, народжений 7 травня 1975 року в місті Жидачеві, пройшов шлях від навчання до оборони України. Його освіта включала Жидачівський заклад загальної середньої освіти №1 імені Героя України Тараса Матвіїва та Самбірський коледж культури і мистецтв. Він працював вчителем хореографії в селі Заліски, а також був пов’язаний з Жидачівським целюлозно-паперовим комбінатом, і навіть здобував досвід роботи за кордоном.

У березні 2023 року Віктор Пронюк став до лав Захисників України. Він брав участь у жорстоких боях, мужньо протистоячи російській агресії. На жаль, після отримання осколкового поранення під Бахмутом, він проходив лікування та реабілітацію на Львівщині. Його шлях воїна був сповнений випробувань, але дух захисника не зламався.

5 березня 2024 року стан Віктора Пронюка різко погіршився, його госпіталізували до львівської лікарні з двобічною полісегментарною пневмонією, спричиненою гострою вірусною інфекцією. На жаль, хвороба виявилася непереможною, і захисник України відійшов у вічність. Чин похорону солдата 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, Віктора Пронюка, відбувся 8 березня 2024 року в Жидачеві, у храмі Святих Мучеників Бориса і Гліба. Ця втрата стала важким ударом для родини, особливо для сина Юрія, який також є Захисником України. Він мав лише коротку мить, щоб попрощатися з батьком, перш ніж повернутися на передову.

Трагічно, доля розпорядилася так, що 28 жовтня 2024 року син Віктора Пронюка, офіцер Національної гвардії України Юрій Пронюк, також загинув у бою за рідну землю. Ця історія – про глибоку відданість, сімейні цінності та безмежну любов до України, яка передається з покоління в покоління. Вічна пам’ять, шана і слава Героям!