Вшанування пам’яті Героя: Четверті роковини загибелі Вадима Нечепорука

8 березня 2026 року Ладижинська громада вшановує четверті роковини пам’яті Вадима Нечепорука – Героя, Захисника, Воїна. Цей день є нагадуванням про неоціненний внесок, який зробив цей молодий чоловік у захист нашої Батьківщини.

Вадим Нечепорук народився 23 квітня 2001 року у селі Красне Поле, що на Луганщині. 28 вересня 2021 року він був призваний на військову службу за контрактом до 53-ї механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Лише п’ять місяців прослуживши, на початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації, Вадим став на захист рідної землі. Він був одним з тих, хто в авангарді зустрів ворога.

У важких і кровопролитних боях поблизу населеного пункту Волноваха, що тривали в лютому-березні 2022 року, 53-тя бригада зазнала значних втрат. Вадим мужньо боровся, але 8 березня 2022 року, отримавши важке поранення, загинув на полі бою. Його серце, серце Героя, перестало битися на 21-му році життя, залишивши по собі невимовний сум.

У пекельному пеклі війни, під час безперервних обстрілів з боку агресора, оперативної можливості для евакуації тіла загиблого Захисника не було. Вадим довгий час залишався «невідомим», перебуваючи в підвалах «Азовсталі», поки його родина відчайдушно намагалася знайти будь-які сліди, отримати хоч якусь звістку. Лише в січні 2024 року, майже через два роки поневірянь, під час чергового обміну тілами, родині повідомили страшну звістку про його загибель. Це стало черговим ударом для близьких, які так довго чекали на повернення свого сина, брата, чоловіка.

21 жовтня 2024 року Ладижинська громада з усіма почестями провела Вадима в останню путь. Він навіки знайшов свій спочинок на кладовищі у селі Ладижинка, що стало його останньою домівкою. Його подвиг навічно викарбуваний у пам’яті громади.

У 2025 році, Указом Президента України, Вадима Нечепорука було посмертно удостоєно високої державної нагороди – ордена «За мужність» ІІІ ступеня. Це визнання його виняткової хоробрості та відданості Україні.

З глибокою скорботою в серці, з невимовною повагою до неоціненного подвигу цього Героя, жителі Ладижинської громади схиляють свої голови. Пам’ять про Вадима житиме вічно. Його жертовність – це урок мужності для майбутніх поколінь, які мають пам’ятати ціну миру та свободи.