З чорною скорботою та невимовним болем Теофіпольська громада знову прощається зі своїм сином, мужнім Захисником України – Русланом Березюком. Його життя, як і життя багатьох українців, обірвала жорстока війна, залишивши по собі невимовний смуток і порожнечу. Трагічна звістка про загибель нашого земляка, жителя села Шибена Руслана Березюка, сколихнула серця його односельців та всіх, хто його знав.

Довгий час родина Руслана жила між болем і надією. З 26 березня 2025 року він вважався безвісти зниклим. Близькі молилися, чекаючи хоча б найменшої доброї звістки, але, на превеликий жаль, підтвердилося найстрашніше – наш Захисник загинув, віддавши життя за свободу та незалежність України.

Руслан Березюк народився 1 листопада 1977 року у селі Мар’янівка Теофіпольського району Хмельницької області. Згодом він оселився у селі Шибена, де минули його юнацькі роки. Після строкової служби в армії він повернувся до рідного краю, працював у місцевому колгоспі, а згодом – на різних роботах. Односельці згадують Руслана як надзвичайно щиру, добру, відкриту та товариську людину. Він завжди знаходив добре слово для кожного і ніколи не відмовляв у допомозі, був опорою для рідних та вірним другом для товаришів.

Коли на українську землю прийшла біда, Руслан не залишився осторонь. 1 липня 2024 року він мужньо став до лав захисників України. Після військового навчання, яке він проходив у Польщі, Руслана було направлено на Донеччину, у зону найзапекліших бойових дій. Він до останнього подиху боровся за мирне майбутнє своєї країни.

26 березня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Тарасівка Іллінської громади Краматорського району Донецької області, наш воїн отримав смертельні поранення внаслідок ворожих ударів FPV-дронів та скидів БпЛА. Його життя обірвала безжальна війна, залишивши невимовний біль у серцях тих, хто його любив і чекав.

Руслан був люблячим сином, турботливим братом, найкращим дядьком для своїх племінників. Він був надійною опорою для своєї родини, вірним товаришем для друзів та доброю, щирою людиною для громади. Його втрата – це непоправна рана для всіх, хто знав і любив його.

Ми схиляємо голови у глибокій скорботі разом із родиною Руслана. Жодні слова не здатні втамувати цей біль і заповнити порожнечу втрати. Нехай Господь дасть рідним сил пережити цю непоправну втрату, а світла пам’ять про нашого Захисника назавжди живе у серцях усіх, хто його знав. Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям та всій родині загиблого воїна. Розділяємо ваш біль і разом з вами сумуємо у цей важкий час.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України! Про дату та час прибуття траурного кортежу, а також про чин поховання буде повідомлено додатково. 🕯️