Громада попрощалася із Захисником України Миколою Кошкоданом

Сьогодні, з глибоким сумом та скорботою, громада села Черепківці проводжала в останню земну дорогу свого мужнього сина, Захисника України — Миколу Георгійовича Кошкодана. Мешканці зібралися, щоб вшанувати пам’ять воїна, який віддав найвищу жертву заради свободи та незалежності нашої Батьківщини. Це важка втрата для всіх нас.

Микола Кошкодан народився 22 вересня 1977 року в багатодітній родині. Його дитинство та юність пройшли у рідному селі Черепківці, де він зростав разом із двома братами та трьома сестрами. Здобувши освіту у Черепковецькій школі, він продовжив навчання у Глибоцькому професійно-технічному училищі №27, де здобув професію.

Після навчання Микола розпочав свій трудовий шлях у колгоспі «Радянська Буковина». Коли господарство припинило існування, він не стояв осторонь і продовжив працювати на рідній землі, працюючи трактористом у різних фермерських господарствах. Його завжди знали як спокійну, працьовиту та щиру людину, яка сумлінно ставилася до будь-якої роботи. Добросовісне ставлення до праці було його візитівкою.

З початком агресії проти України, Микола Кошкодан без вагань став на її захист. Він служив старшим солдатом, старшим механіком-водієм 1 розвідувального взводу 117-ї окремої важкої механізованої бригади. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та своїй Україні, демонструючи незламний дух і патріотизм.

Трагічно, 3 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання у Покровському районі Донецької області, поблизу села Желанне, Микола Кошкодан загинув у жорстокому бою з російським окупантом. Його смерть стала глибокою раною для всієї громади.

Тривалий час його доля була невідомою, він вважався безвісти зниклим. Майже дев’ятнадцять місяців його рідні жили надією, чекаючи на звістку. На жаль, ця звістка виявилася найстрашнішою: Микола загинув, захищаючи Україну. Його мати, на жаль, не дочекалася повернення сина з війни, відійшовши у вічність у 2026 році. Це додає ще більше гіркоти цій втраті.

Сьогодні рідні, друзі, побратими, духовенство, місцева влада та військові зібралися, щоб провести Героя в останню путь. У скорботі схилилися голови, а в молитвах звучали слова глибокої вдячності за його мужність, самовідданість та жертовність. Ми пам’ятатимемо подвиг Миколи Кошкодана.

Микола Кошкодан назавжди залишиться у пам’яті громади як людина праці, добра та честі, а головне — як воїн, який віддав своє життя за майбутнє України. Його ім’я навічно вкарбоване в історію нашої боротьби.

Висловлюємо щирі співчуття братам і сестрам воїна, усім рідним і близьким, друзям та побратимам загиблого. Сил вам пережити це непоправне горе.

Запам’ятайте це ім’я: Кошкодан Микола Георгійович — вірний син України. Вічна пам’ять і слава Герою. 🇺🇦