Завдяки фото та картам ми можемо відновити історію початку ХХ століття — побачити місто таким, яким воно було понад сто років тому.

Сьогодні ми поговоримо про каплиці — невеликі, але важливі елементи міського простору, які формували духовне обличчя Павлограда. Вони розташовувалися у ключових точках— на площах, перехрестях, на цвинтарях, біля храмів і на в’їздах до міста. Каплиці виконували не лише релігійну, а й символічну функцію: освячували міський простір, ставали місцем короткої молитви, пам’яті та зупинки в повсякденному житті. Згідно з картою 1910 року, яка зберігається у фондах музею (з нею можна ознайомитисяу 2-й експозиційній залі), у місті існувало кілька таких сакральних споруд.

Так, до наших днів збереглася каплиця при Свято-Успенському храмі по вулиці Харківській. Вона була збудована ще в середині ХІХ століття та освячена на честь ікони Божої Матері «Нечаяна радість». За спогадами старожилів після 1917 року цю каплицю закрили, і її первісна назва з часом була втрачена. За традицією православної культури такі каплиці на кладовищах ставали останньою зупинкою людини на землі та символічним початком її шляху у вічність.У роки Другої світової війни вона знову почала виконувати свою функцію. У післявоєнний час будівлю використовували як склад та штаб цивільної оборони.Наприкінці 1970-х років після пожежі від каплиці залишилися напівзруйновані стіни, що згодом перетворилися на звалище. Лише у 1999 році завдяки зусиллям духовенства та громади, зокрема протиєрея Валентина Цешковського, її було відбудовано. А 14 травня 2001 року — у день вшанування ікони Божої Матері «Нечаяна радість» — каплицю освятили. Сьогодні вона знову виконує свою духовну місію.

Однією з найвиразніших каплиць міста була каплиця на центральній площі. Вона розташовувалася на розі сучасних вулиць Соборної та Центральної, поруч із торговими рядами та адміністративними будівлями. Точна її назва невідома, однак з огляду на те, що при чоловічій гімназії діяла Олександро-Невська церква (частина будівлі збереглася і нині — навпроти«Укрпошти»), можна припустити, що й каплиця була пов’язана з іменем святого Олександра Невського. На світлинах кінця 1920-х — початку 1930-х років її вже не видно — ймовірно, саме тоді вона була знищена.

Ще одна каплиця, згідно з картою, розташовувалася на вулиці Кузнечній і була зведена «в пам’ять про подолання
холери». У виданні Катеринославські губернські відомості (№13 від 5 квітня1846 року) зазначено, що епідемії холери в губернії тривали у 1830–1833 роках і забрали багато життів. Ймовірно, саме ці трагічні події стали підставою для спорудження каплиці.

Сьогодні більшість цих сакральних об’єктів втрачено. Проте пам’ять про них зберігається у старих картах, архівних документах і фотографіях. Вони нагадуютьнам про духовні традиції, що формували обличчя Павлограда понад століття тому.