24 лютого 2026 року у приміщені Вільшанської селищної Публічної бібліотеки імені Лідії Горячко відбулася година пам`яті. присвячена  Національному дню молитви. Ведуча заходу Інна Немирована провела екскурс у події буремних років історії України.

У  лютому 2014-го  року розпочалася сучасна українсько-російська війна, яка нині отримала назву Війна за Незалежність України. Для Російської Федерації ця новітня загарбницька війна стала закономірним наслідком послідовної імперіалістичної реваншистської політики, спрямованої на заперечення та знищення української державності та національної ідентичності. Для України – боротьбою за державну незалежність, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, право на вільний внутрішньо- та зовнішньополітичний вибір, національно-визвольною війною.

Війна в Україні та за Україну розпочалася не зненацька – в латентних і гібридних формах вона тривала всі роки нашої незалежності.  Лютий 2014 року став відправною точкою нового, активного, витка цього протистояння, адже в цей день Росія окупувала перші об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України, аби наступного дня розпочати окупацію Автономної Республіки Крим. У березні 2014 року розпочалися проросійські виступи на сході та півдні України, на мітингах у Донецьку, Дніпрі, Одесі, Херсоні, Запоріжжі, Харкові лунали заклики захоплювати обласні державні адміністрації. Водночас у багатьох містах – Сумах, Дніпрі, Запоріжжі, Полтаві, Миколаєві та інших – прокотилися масові проукраїнські акції. Наслідком весняної кризи 2014 року стало утворення так званих Донецької та Луганської народних республік – маріонеткових російських квазідержав-симулякрів.

12 квітня 2014 року Радою національної безпеки та оборони України було ухвалено рішення про проведення на сході держави Антитерористичної операції – комплексу військових і спеціальних організаційно-правових заходів силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських і проросійських збройних формувань. За даними ООН загальна кількість людських втрат у війні на сході України станом на січень 2021 року сягала 13 300 осіб, серед них – майже 3 400 цивільних і близько 4 150 українських військових. Майже 2 мільйони людей стали вимушеними переселенцями, а 7% території країни опинилося під ворожою окупацією.

24 лютого 2022 року розпочалося відкрите збройне повномасштабне вторгнення росіян в Україну – президент Владімір Путін оголосив про початок так званої СВО – «спеціальної воєнної операції» з метою «демілітаризації та денацифікації України». За кілька хвилин російські ракети з території Білорусі та тимчасово окупованого Криму атакували аеродроми та військові об`єкти по всій території України. Війна перейшла у нову, гостру фазу.

Уночі 24 лютого російські окупанти вдерлися в Україну поблизу Харкова, Херсона, Чернігова, Сум. До середини березня 2022 року було окуповано Херсонську область, південь Запорізької та Донецької областей, з 20 травня – включно з Маріуполем, який довго тримав героїчну оборону в умовах практично повної блокади. В оточенні опинилися Суми та Чернігів, було окуповано східну частину Харківщини. Упродовж березня окупанти наближалися до Києва, зайнявши північно-західні передмістя столиці.

Росіяни розраховували на блискавичне захоплення України, адже були переконані, що на них тут уже чекають із хлібом-сіллю. Натомість з перших годин вторгнення окупаційні війська зітнулися з шаленим спротивом не лише бійців Збройних Сил України та Національної Гвардії, а й пересічних громадян, об`єднаних у загони територіальної оборони, добровольчі формування, волонтерські організації. Жителі окупованих міст виходили на вулиці, без зброї зупиняючи військову техніку. В окупованих Енергодарі, Херсоні, Мелітополі більше місяця не припинялися акції протесту під українськими стягами.

Наприкінці березня – напочатку квітня було повністю звільнено Київщину, Чернігівщину та Сумщину. У вересні 2022 року ЗСУ звільнили східну Харківщину, до середини листопада 2022 року – понад 200 населених пунктів Миколаївщини та правобережної Херсонщини, зокрема й обласний центр. Натомість на східному напрямку до кінця червня 2022 року було повністю втрачено Луганщину.

У 2023 – 2024 роках наші війська перейшли у стратегічну оборону, стримуючи противника на Куп`янському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Новопавлівському напрямках. Унаслідок низки успішних українських морських операцій росіяни змушені були перебазувати Чорноморський флот з окупованого Севастополя до Новоросійська.

За інформацією головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського у 2025 році було проведено 3 наступальні операції: на Добропільскому, Бєлгородському та Курському напрямках.

Українська армія виявила достойний спротив агресорові, який кількісно та ресурсно переважає. ЗСУ зірвали спроби окупантів завоювати панування в повітряному й морському просторі України. Саме Україна у 2024 – 2025 роках відкрила так званий «дроновий» етап війни. Наразі ми нарощуємо виробництво наземних роботизованих комплексів, які мусять стати частиною технологічної переваги на полі бою.

21 серпня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про засади державної політики пам`яті Українського народу», де зафіксовано назву війни, в контексті якої ми всі зараз живемо – Війна за Незалежність України. Цей факт важливий із низки причин, зокрема: – єдиний термін є об`єднавчим фактором у суспільстві довкола питання пам`яті учасників, жертв і подій війни; – термін закріплює дату початку війни, що є вкрай важливим з огляду на сприйняття історії війни в суспільстві; – термін підкреслює, що в цій війні Україна відстоює територіальну цілісність і суверенітет.

А 12 лютого Верховна Рада проголосила 24 лютого – день повномасштабного вторгнення російських військ в Україну – Національним днем молитви. В цей день, віддаючи шану всім, хто поклав життя в боротьбі за свободу та незалежність Батьківщини, українське суспільство консолідується у спільній молитві за перемогу.

Війна загартувала та згуртувала українців, адже торкнулася кожного, не оминувши жодної родини. Нас об`єднує пам`ять про загиблих, спільний біль і спільна відповідальність. Тисячі українців займають волонтерством, тисячі – протистоять агресорові на інформаційному фронті. Але передусім ми вдячні нашим мужнім і стійким захисникам і захисницям, які нині виборюють наше з вами право на мирне життя на полі бою, часто ціною життя власного.

На жаль, нині Україна має не тільки Небесну Сотню, а й ціле небесне військо, у якому вже чимало й наших земляків-вільшанців. Присутні вшанували їх пам`ять хвилиною мовчання.

« повернутися