Сьогодні минає два роки як не стало старшого сержанта ЛІСНИКА Ігоря Івановича…

Зі щемом у серці Віньковецька громада згадує Героя, який віддав життя за Україну. Його життєвий шлях — приклад гідності, сили, любові до рідної землі.

Народився Ігор Іванович 6 вересня 1974 року на зелених луках Буковини, у селі Корчівці, в родині педагогів. Але доля повела його на Віньковеччину — з малечку він ріс у селі Говори, де серед полів і щирих людей починав пізнавати світ. Навчався в Говорівській, Дашковецькій, а потім — Осламівській школах.

У 1992-му здобув фах радіотелеграфіста в Хмельницькій радіошколі, працював у Дашковецькій школі лаборантом. Пройшов строкову службу в місті Чугуїв. Повернувшись, продовжив працювати, створив сім’ю, виховував сина, працював у ВАТ «Укртелеком». Любив людей, життя, свою землю…

Та коли в 2014 році розпочалась війна, Ігор без вагань став на її захист — як мобілізований радіотелеграфіст, а згодом командир відділення. Пройшов крізь пекло АТО. У 2017-му повернувся додому, працював охоронцем, будував життя.

Але 24 лютого 2022 року російська навала знову змусила взяти до рук зброю.

22 квітня 2024 року під час бойового завдання на Донеччині життя Ігоря Лісника трагічно обірвалося…

Його поховали у рідному селищі Віньківці.

Схиляємо голови у скорботі. Пам’ятаємо. Вшановуємо. Дякуємо.

🕯️ Герої не вмирають, доки живе памʼять про них…